Контрольна робота. Складносурядне речення

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки.

Дорога зіп’ялась на невисокий перевал і круто збігла вниз по вапнистому білому схилу.

Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і нескінченний Чумацький Шлях простягся у вічність.

Сонце росло, і палало, і тихо спускалося додолу.

коли вибігав у двір старий кіт.

та вимальовували в ньому арфу.

і розбивали небо блискавки.

і різко тараном падали вниз.

ховалися комахи в невидимі щілини.

Кожна ниточка на рушнику любовно заплетена, і з того вирізування просвічувалося лапасте дубове гілля.

Чи то синь озерна губиться в зелених масивах лісів, чи то зелені острови плавають у сині озерній?

Корінь навчання гіркий, та плід його солодкий.

Дерево стояло ще голе, однак на вітах його вже починалось пташине життя.

Шаблю вибито з рук, але з серця не вибито дух волі й жадання краси!

Минав день, та наставала таємна, змовна ніч

Завмирає моя злоточола діброва, та заду­мливі шати її вже лежать на землі.

Теплий день розхлюпує блакить, та ластівки купаються в промінні.

Птах високо літає, та до гнізда все одно повертається.

Повітря ніби пом’якшало, та почав падати рясний, пухнастий сніг.

Козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду.

Жде спрагла земля плодотворної зливи і вітер над нею гуляє бурхливий

А вже весна і знову серця щем і знов надія мертва оживає.

Від лісу тягло свіжим настоєм живиці та долітали лункі удари сокири.

Річка віддалік путалась у прозорий серпанок а дахи вулиці весело блищали

Навкруги була пустка самотній ліс і не видно було живої душі.

Дощило і в повітрі віяло холодом.

Прилинув вітер і в нічній хатині він про весняну волю заспівав.

Коли в тебе канікули і де будеш відпочивати?

Виноградне листя закривало гарний краєвид зате від нього падала приємна тінь на веранду.

Поїдемо поговорити з лісом а вже тоді я можу із людьми.

Сяйливо блима яснозорий сад і місяць тоне в ночі на долоні.

Ударив грім і зразу шкереберть пішло життя.

А за стіною стогне завірюха і хилить голову засніжена сос­на .

Сонце вже почало викочуватися із – за лісу і небо поступово світлішало.

Або розумне казать, або зовсім мовчать.

Глянуть не встигнеш - і вік промайне.

Хай наше слово не вмирає, і наша правда хай живе.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть.