Контрольна робота. Складнопідрядні речення.

А). Тут вони саме прибули до братства, що на Подолі.

Б). Не думав же я й не гадав, щоб кияне пошановали отак мою старість.

В). А подорожні були якось смутнії.

Г). Чорногорець зараз кинувся до свого побратима, а Леся до Петра.

А). Схід уже червонів, але навколо ще стояла пітьма.

Б). Колос, викупаний сонцем, уклоняється ниві.

В). У парку є одна стежина, де ходила ти.

Г). За хвилину всі розійшлися, і тільки сповнені радості очі прикипіли до вік

А). Хоть же князь Олелькович Симеон підняв її знов із руїн, тілько далеко їй було до стародавньої ліпоти.

Б). Тепер би дорого дали ми, щоб їх уздріти!

В). Од Самари до Глухова вся старшина зове мене гетьманом, бо в Козельці на раді всі полковники, осаули, сотники, всі значні козаки присягли мене слухати.

Г). А їм, окаянним, хочеться взяти мене живцем, щоб поглумитись так, як над Наливайком і іншими бідолахами.

А). Хоче, кажуть, з гармат бити, як не по його рада станеться.

Б). Звеліла їхати швидше, щоб наздогнати своїх.

В). Коли ми помогли кому злізти на гетьманський стіл, дак зуміємо і зі столу зопхнути!

Г). Як проганяв я ляхів з України да одбивавсь од Юруся, то він із своїм німим чорногорцем визволяв мене не раз із великої біди.

А). Я так отощав, не ївши зранку, що й радуватись не здужаю.

Б).Там нам дадуть таких вареників, що всяке горе на душі одлигне.

В). Я знаю, що він шаблею ворочає лучче, ніж язиком.

Г). Не доведе вас до добра така політика, щоб меншого на старшого підпирати?

А). Пташки співали і свистали усюди по гаю так голосно та гарно, що все кругом неначе усміхалось.

Б). Ту славу, тії злигодні вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився Батий у твої Золоті ворота.

В). Жодною мірою не вдержиш їх, як зачують запорожців.

Г).Нехай мені ніхто не доказує, що я не справивсь із запорожцем Туром!

А). Я вас навчив би боронити, що одвоювали вам козаки.

Б). Велика церква, що прописана в літописях «небесі подобною», зруйнована була по вікна.

В). Скоро й ми підем, де батьки і діди наші.

Г). Казали запорожці, що все порівну між миром поділять.

А). По полю пооставались тільки гуляки, що на радощах понаймали музики да й водяться з ними купами, танцюючи.

Б). Ховайтесь, вражі діти, заздалегідь по запічках, поки не здобулись лихої години.

В). Вибрикайсь на волі, коли дуже розжирів на товариському хлібі!

Г). Нічого не скаже, бо я вже тепер вольний козак.

А). Схід уже червонів, але навколо ще стояла пітьма.

Б). Колос, викупаний сонцем, уклоняється ниві.

В). У парку є одна стежина, де ходила ти.

Г). За хвилину всі розійшлися, і тільки сповнені радості очі прикипіли до вікна.

А). Хоть же князь Олелькович Симеон підняв її знов із руїн, тілько далеко їй було до стародавньої ліпоти.

Б). Тепер би дорого дали ми, щоб їх уздріти!

В). Од Самари до Глухова вся старшина зове мене гетьманом, бо в Козельці на раді всі полковники, осаули, сотники, всі значні козаки присягли мене слухати.

Г). А їм, окаянним, хочеться взяти мене живцем, щоб поглумитись так, як над Наливайком і іншими бідолахами.

А). Хоче, кажуть, з гармат бити, як не по його рада станеться.

Б). Звеліла їхати швидше, щоб наздогнати своїх.

В). Коли ми помогли кому злізти на гетьманський стіл, дак зуміємо і зі столу зопхнути!

Г). Як проганяв я ляхів з України да одбивавсь од Юруся, то він із своїм німим чорногорцем визволяв мене не раз із великої біди.

А). Бідний козак таївсь од усіх із своїм коханням, бо всяк тілько б із його насміявся.

Б). Одчепившись ото Черевань од запорожців, насилу оддихавсь, щоб промовити слово.

В). Коли б я був не жонатий, то зараз би пішов у запорожці!

Г). Як же ото огласили запорожці Брюховецького гетьманом, то зараз і порідшало трохи на раді.

А) Де праця, там і пісня.

ї

Б) Найбільш суворим і об’єктивним суддею, чий вирок вирішує долю будь – якої теорії, є всесильний час.

В) Ріка в бігу аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть.

А Хмари, що з’явилися потім , було послано для того, щоб підкреслити бліду, трохи вицвілу за день синяву неба і щоб розсіювати на землю вечірнє сяйво.

Б У сучасному світі вивчати мови міжнародного спілкування вкрай потрібно, тому що так особистість може досягти успіху.

В Усіх, хто живе в Україні, має об’єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати.

Г Якби хто хотів почути голос самого вітру, то мусив би піти йому

А Залишу я синові у спадок батьківське терпіння і хоробрість, щоб збагнув із вдячністю нащадок, як життя плекалося і добрість.

Б Коли притомить нас дорога, нап'ємось грому молодого, як п'ють з беріз холодний сік.

В Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.

Г Данило думає про те, що незабаром настане зима і що йому треба буде щовечора йти сторожувати худобу.

Г Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу, — рослини на цьому полі.

А Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Б Де знаходить природа такі розмаїті барви що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

В Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям ,так що аж темно під ним.

А Кожен козак, що йде в степи, зав'язує собі вузлик з порохом на той випадок, коли не зможе розвести вогню.

Б Несло то гілку рододендрона, то цупкий вінок з якихось дивовижних трав та альпійських квітів, що ростуть лише там, високо в горах, де не буває й туманів.

В Увечері, коли западає сонце і надходить тінь, капає і розливається над селом лагідний дзвін.

Г Господиня говорила про льон, як вона його сіяла його, як він гарно зацвів.

А Але коли приходить бабине літо, коли у повітрі літає легеньке павутиння, коли жовте листя золотом ллє сяйво з дерев, коли ще теплий вітерець лагідно грає волоссям на голові,— ми знову маємо нагоду радіти.

Б Зупиніть чорні хмари війни, що закрили усміхнене сонце , щоб не стукало горе в віконце .

В Уперше потрапивши у Кваси надвечір, жоден не здогадається, де закінчуються вогні хат, розкиданих на високих схилах гір, а де починаються зорі чорного карпатського неба .

Г Йду в Карпатах крізь летючі хмари, де світанки сонце надпили, де на скелях пишуть мемуари блискавки, століття і орли.