Контрольна робота. Складнопідрядне речення, його види (Ічастина)

... у якому прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками.

... у якому одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого і з’єднується з ним за допомогою сполучника або сполучного слова.

… у якому прості речення об’єднані змістом та інтонацією без допомоги сполучників чи сполучних слів.

... у якому перше речення є головним, а решта - послідовно залежать одне від одного

За татарським бродом із сивого жита, з червоного маку народжується місяць, і коло козацької могили, як повір’я, висікається старий вітряк.

Не одне молоде серце вразила її врода, не один човен вечорами прибивався до татарського броду, та ні в один не поспішала сісти Оксана.

З пшеничного поля Данило поглянув на той обшир, який густіше проростав туманом та й зникав у тумані.

За порогом густою синню курились береги, за порогом непокоїлась осіння вода, підмиваючи зоряні краї неба (М. Стельмах).

Він постукав у віконце, щоб мати відчинила йому двері, прислухався до її ходи.

Та не почув більше материних кроків і ніхто не відчинив йому дверей.

Як страшно людині, коли їй нема кому відчинити дверей.

Якби він був маляром, то намалював би її з сонцем на плечі (М.Стельмах).

Людина! Гордо слово це звучить в палких устах невтомної людини, що підкоряє гори і долини в ім’я грядущих років і століть (М. Рильський).

Тоді я веселий, тоді я багатий, як буде серденько по волі гуляти (Т. Шевченко).

Якби мені знову колишняя сила, якби мені гуки міцнії, тоді б мене туга оця не гнітила (Леся Українка).

Не встигла Мирослава зробити й п’яти кроків, як трухлява смерека зламалася (І.Франко).

Складносурядним

Складнопідрядним з підрядним з’ясувальним

Складнопідрядним з підрядним обставинним

Складнопідрядним з підрядним означальним

Підрядне ступеня чи способу дії.

Підрядне місця.

Підрядне умови.

Підрядне часу.

Підрядне мети.

Підрядне порівняльне.

Підрядне допустове.

Підрядне наслідкове.

Правда ще раз промив Вадимові рану, одягнув його, дав зброю і разом із хлопцем перевіз на другий берег (Б.Лепкий).

Велика випещена борода, густо пересипана сивиною, м’яко збігала на сніжно-білу маніжку (З.Тулуб).

Надворі така розкішна весна, що ніхто не повинен слабувать! (Леся Українка).

В ногах одної гори, названої Чабаниця, до котрої і тулилося наше село бігла гучна ріка (О.Кобилянська).

бо були вони щасливими.

щоб ненадовго повернутися назад.

хоч і швидко вони промайнули.

доки буду топтати ряст.

дарма що вони були дуже давно.

… мов пізньої похмурої осені.

… бо сильний вітер їх щодуху підганяв.

… неначе накочувалися величезні хвилі.

… так що треба очікувати грозу.

… щоб пролитися рясним дощем.

Щоб відчувати себе людиною, треба мати підтримку свого народу.

Оскільки в людини є народ, то вона вже людина.

Через те що в людини є народ, вона почуває себе людиною.

Аби бути людиною, треба бути частиною рідного народу.

Якщо в людини є народ, то вона тоді вже людина.

Ви не зможете знайти сонце, якщо виберете плазування в тіні.

Ви не зможете знайти сонце, бо вибрали плазування в тіні.

Ви не зможете знайти сонце, тому що вибираєте плазування в тіні.

Ви не зможете знайти сонце, оскільки вибираєте плазування в тіні.

Ви не зможете знайти сонце, адже вибрали плазування в тіні.

Вони жли так, начебто гойдалися на кониках з дитячого майданчика.

Ніхто не знає, де кого доля чекає.

У важкі хвилини скорбі та недуг я тихо йшов, куди гляділи очі.

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом цвіте степ.

На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної нори на світло денне.