Контрольна робота. Речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами(словосполученнями, реченнями)

Пляшкер повернувся й пішов до своєї кімнати.

У суботу пан Пляшкер прокинувся рано-ранісінько.

У кімнаті пана Пляшкера гурготіло, торохкало і гримало.

Чашки в кухонному буфеті підскакували й бряжчали, наче під час землетрусу.

Пан Пляшкер спробував ще трохи заснути, але не зміг.

Пан Пляшкер поспіхом надягнув куртку, і вийшов з кімнати.

Цілий ранок пан Пляшкер не виходив з кімнати, дедалі нетерплячіше ходив з кутка в куток.

Весна й осінь мої улюблені пори року.

Вітер лютував та гнув додолу гілки дубів та кленів.

Люблю троянди нарциси конвалії.

Вітряки копиці сіна тік усе блищить і сяє на сонці.

Хай собі кружляє обертається хоч круг лампочки земля стара.

Це над нами сумне лице яснішає сльоті бо ні дощу ні вітру ні туману не бачу вже крізь вікна золоті.

Кожен кущик горбок долинка кожна стежка все це було йому знайоме і промовляло до нього.

Тремтять надії ніби лист на змерзлій осокорині і рідних місць і рідних міст нема тоді людині.

Яка ти розкішна земле весело засівати тебе хлібом.

Ластівочко звідки ти до нас прилетіла.

О слово рідне орле скутий.

Мамо зваріть супу.

А) нібито, по-перше, на радість;

Б) до речі, без сумніву, на мій погляд;

В) як-не-як, наприклад, уявіть собі;

Г) навіть, на жаль, між нами кажучи

А) А я стаю багатшим і чистішим, радію сонцю, росам і траві.

Б) Обабіч на схилах розсипалися отари кіз та овець.

В) Пролітають над ними віки, лихоліття ,хмарки.

.

Г) Розплелись, розхлипались, розпались, наче коси, вересневі дні

А) Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Б) Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

В) Звертання — це слово або група слів, що називають особу, а іноді - неживий предмет, до якого звертається мовець.

Г) Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Д) Звертання не виступають членами речення та не утворюють з іншими членами речення словосполучень.

А) мовби, навіть, немов, нібито, адже, все ж таки;

Б) начебто, все-таки, можливо, видно, наприклад, по-друге;

В) майже, особливо, видно, здається, на щастя, до речі;

Г) майже, приблизно, принаймні, неначе, все-таки, навіть;

Д) на диво, принаймні, немов, між іншим, отже, проте.

Підмет;

Додаток;

Не є членом речення.

У реченні може бути один ряд однорідних членів.

Однорідними можуть бути тільки другорядні члени речення.

Однорідні члени речення відповідають на одне й те саме питання, відносяться до одного і того ж слова, виконують однакову синтаксичну функцію.

Узагальнююче слово завжди виділяється комою.

Легка, біла, прозора постать, що з обличчя нагадує Мавку, з'являється з-за берези і схиляється над Лукашем.

Знов стелиться переді мною шлях через терни, байраки, дике поле.

Над селами, над нивами, лугами та долинами велика хмара йшла.

Гнів і жаль, огонь і холод, несамовита радість і гірка туга разом охопили Петрове серце.

І все: і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари — пройняті легесеньким серпанком рухливого туману.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу, і якусь таємничість, гармонію у всій природі.

Будь-який член речення.

Не є членами речення.

Головні члени речення.

Лише другорядні члени речення.

цифри 1 і 4

цифри 2

цифри 2 і 3

цифри 2 і 4

Скрізь панував осінній спокій у саду й у полі у лісі й на городі.

Осінній спокій панував скрізь у саду й у полі у лісі й на городі.

Скрізь у саду й у полі у лісі й на городі панував осінній спокій.

У саду і полі у лісі й на городі скрізь панував осінній спокій

Життя Лесі Українки, її образ здаються легендою

Не один певно стібок лягав на полотнину, поки з'явився вишитий рушник.

Аж ось нарешті обізвалася кобза і заспівала скрипка.

Щось на душі немовби обірвалось.

Пан міністре

пане Микола

пан лікар

пані вчителько

На письмі вставні слова виділяємо комами.

Вставні слова є членами речення.

Вставні слова не є членами речення.

Вставні слова - сполучення слів, що називають особу (рідше предмет), до якої звертаються.