Контрольна робота. Речення з однорідними членами. Звертання. Вставні слова та сполучення слів. Пряма мова.

Альпіністи продовжували рухатися за маршрутом.

Велика кількість птахів оселяється на березі моря і живиться рибою.

За все життя я нікому не заподіяв зла

Невичерпна уява народу є джерелом багатьох витворів

Осінь стояла напрочуд погожа.

Тягнуться до сонця і квітки, і трави.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні.

Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу.

Усі українські музичні інструменти поділяються на ударні, духові та струнні.

І гніт і неволя і кров усе зникне навіки.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка і зелені луги й солов’їні гаї.

Річка свічадо своє розгорнула і красувалась цвіла усміхалась.

Полювати на дрібних тварин злітаються хижі птахи орли сови яструби.

Я думаю, тату, що найдорожчий плід той, який найважче дістати.

Тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не надумаю.

Пане, є у мене дочка Маруся, так це вона мене так навчила.

Пан і питає: «Чого вам, люди добрі?»

Вітчизно! Горді ми тобою, трудом і подвигом твоїм.

Майже вас не розумію.

Але сонечко так і не виглянуло із-за хмар.

Навіть часом сліпну від краси.

Він принаймні вибачився.

Здається я знаю відповідь на це питання.

Тріщинки в емалі зубів виникають від розкушування горіхів кісточок слив

вишень абрикос.

І срібні сурми журавлів сльота і ранки голубі все заплелося в тій дорозі .

І море і озеро і широкий степ все було залите гарячим маревом.

Інструкції слова і гроші усе тимчасове

Діти кинулись один перед одним рвати чудові квіти рожеві гвоздички лілові дзвіночки.

Ніжність наприклад описати математично не можна.

Ось послухайте будь ласка ми про себе склали казку.

Кожна людина сама вибудовує свій шлях.

Здається тисяча світів слухає співучу Україну.

Тікає ніч у нетрі таємничі, і торжествує вранішня зоря.

Шипшина вбралась у коралове намисто і літо бабине вплелось між намистин.

Повік не постаріє серце кобзи, як житиме хоча б один кобзар.

Вітри піснями захлинались, ліси шуміли навкруги, у срібні роси одягались в ранкових маревах луги.

Понеси наші хвилі до моря далекого заблагали озера.

Гей подумав собі хитрий Лис та се не кепсько що вони мене так бояться.

Питає у неба земля Чи ти будеш моїм оборонцем?

Мати наказує йому Гляди ж річкою не йди. Там ще лід молодий.

"Моя земля – найкраща у світі", – часто любив повторювати дідусь.

Прилетіли весняні птахи та й питають: "Чия це земля?"

"Ти часом не знаєш, що це за Недоладія?", – запитала Аля.

"Оце наш січовий курінь!" — промовив один запорожець.

Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі і осику і ліщину і червону горобину.

І заспівало все у цім краю Карпатські гори ріки і смереки.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Дерева трави квіти усе жило в очікуванні весняних сонячних дотиків.

У нашому саду була розкішна флора жоржини й кропива любисток і ревень.

У мудрості свої закони є і цвіт і злет і несходимі пущі.

І ліс і фіолетові тіні і зоряна ніч усе було урочисто прекрасним і близьким.

Усі весну люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.

Я люблю тебе поле простір твій широчінь твої пахощі й цвіт

Припливайте до колиски лебеді як мрії опустіться тихі зорі синові під вії.

Рідна мати моя ти ночей не доспала і водила мене у поля край села.

Через тумани лихі через великеє горе ти світиш мені моя зоре.

Горе, кажуть за горе чіпляється.

Кожен має посадити в житті, принаймні, одне дерево.

І от, нарешті, засиніли Дніпровщини лани.

Товариш, видно: не зрозумів жарту.