Контрольна робота. Речення з однорідними членами

Він такий собі ні риба ні м'ясо.

Він ішов уперед, але думки його залишалися десь далеко в минулому.

Теплий туман стелився по полю і наливав балку по самі вінця.

Його думки знову й знову поверталися в минуле.

тоді я починаю мріяти про щось небуденне.

проте недолюблюю холодні листопадові.

напоєні пахощами яблуневого цвіту.

бо вони просто неповторні.

Русяве довге волосся вже розпустилося й лежало на її плечах.

Високий сірий будинок уже виднівся здалека.

І виллється дзвінкий пташиний спів до батьківських, до рідних берегів.

За сірими вицвілими на сонці прилавками сиділи й стояли жінки.

На вечірньому небі потемніли й щезли сріблясті зірки.

Роман прислухається і до пісні і до народження чогось нового.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Для письменника все має вагу: рядок народної пісні чи сторінка літопису...

Серед долини зеленіють густі та високі верби.

А весілля нашої донечки буде пишне людне та багате.

На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає.

Тече вода в синє море та не витікає.

Є в нас сила і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

На Колимі запахло чебрецем, і руто-м'ятою, і кропивою.

Батько, і мати, брати, і сестри вийшли на поріг.

Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.

Раділи і садок, і поле, і долина.

Дуже люблю твою посмішку милу, очі блакитні, ніжні руки твої.

На горі, у лісі, в полі було темно й прохолодно.

Все це: воду, очерет, блакитне небо й розпечене сонце - ніби вперше побачив Михайлик.

Усі почуття: гнів, жалість, відчай, ніжність і образа умить сплелися в її душі.

Води, повітря, трави, дерева усе, здавалося, дрімало.

А мені нічого не шкода ні дружини, ні рідні, ні минулої слави.