Контрольна робота «Пригоди і фантастика» (за повістями Ч. Діккенса «Різдвяна пісня у прозі» та М. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом»)

син Кретчитів

скупий багатій

писар Скруджа

Дух Різдва

племінник Скруджа

померлий компаньйон Скруджа

"Як пояс його блищав і переливався вогнями, що спалахували й згасали одночасно в різних місцях, – так і вся його фігура наче переливалася, то тут, то там втрачаючи виразність обрисів, і ...ставав то одноруким, то одноногим, то раптом обростав двадцятьма ногами зараз, але позбувався голови, то здобував звичайну пару ніг, але втрачав руки разом із тулубом, і залишалася тільки голова."

"Чорне, схоже на саван одіяння ... ховало його голову, обличчя, фігуру – видно було лише простягнену вперед руку. Якби не ця рука, ... злився б із ніччю і його неможливо було б розгледіти і мороці."

"Так, це був ... зі своєю самокруткою, у своїй незмінній жилетці, у панталонах в обтяжку і чоботах; носаки на чоботах стирчали, волосся на голові стирчало, самокрутка стирчала, поли сюртука відстовбурчувалися. Довгий ланцюг оперізував його і хвостом волікся по підлозі... – він був із ключів, навісних замків, скарбничок, документів, ґросбухів і важких гаманців із залізними застібками."

"Душевний холод заморозив ізсередини старечі риси його обличчя, загострив гачкуватий ніс, зморщив шкіру на щоках, скував ходу, змусив посиніти губи й почервоніти очі, зробив крижаним його скрипливий голос. І навіть щетинисте підборіддя, рідке волосся й брови, здавалось, укрилися памороззю."

"...був одягнений у просту зелену мантію чи накидку, облямовану білим хутром. Одіж ця вільно й недбало спадало з його пліч, і широкі груди велетня були оголені, немовби він хотів продемонструвати, що не потребує жодних штучних покровів чи захистків. Босі ступні виглядали з-під пишних складок мантії, а голова була покрита лише віночком із гостролисту, на якому де-не-де зблискували крижинки. Довгі темно-каштанові кучері розсипалися по плечах, добре відкрите обличчя посміхалося, очі сяяли, голос звучав весело, вигляд був життєрадісний..."

«На дозвіллі … малював і вславився як найкращий живописець на всю околицю», «…був богобоязлива людина й малював часто образи святих…».

Спереду достоту німець: вузенька мордочка … закінчувалась, як і в наших свиней, кругленьким п’ятачком, ніжки були … тоненькі…».

«… свіже, жваве, по-дитячому юне личко, з блискучими чорними очима та невимовно привабливою усмішкою, що пропікала душу…».

«Вона була ні гарна, ні погана з себе», «… вклонялась кожному, і кожний думав, що вона вклоняється тільки йому».

«… невелика на зріст жінка, трохи навіть огрядна, напудрена, з голубими очима і водночас із тими велично усміхненим виразом, який так умів підкоряти собі все і міг тільки на лежати жінці, що царює».