Контрольна робота "Просте ускладнене речення. Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)"

звертання і вставні конструкції відокремлюються комами або знаком оклику;

вставні конструкції, на відміну від звертання, є членами речення;

звертання, на відміну від вставних конструкцій, можуть бути поширеними;

звертання і вставні конструкції ускладнюють структуру речення.

вставні конструкції виражають ставлення мовця до висловленої думки;

вставними можуть бути тільки слова і словосполучення;

вставні конструкції відокремлюються комами і тире;

вставні і вставлені конструкції не відрізняються за своєю функцією.

звертання непоширене;

звертання поширене;

звертання немає;

звертання повторюване.

Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому.

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали. Встали, подивились на той Чигирин.

О Боже, які ми ненавчені!

Україно, ти моя молитва, ти моя розпука світова!

Шматок землі, ти звешся Україню, ти був до нас, ти будеш після нас.

Моя любове, я перед тобою, бери мене в свої блаженні сни.

Іваночку, чекає кіноплівка, лишай косу в сусіда на тину, іди у кадр, екран - твоя домівка...

Спасибі скрипалю: він добре зіграв колись мою присутність.

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко).

Гей рицарю жадібний, стережись (М. Бажан).

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов (М. Рильський).

Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю (Т. Шевченко).

Дівчина не намагалася заплутувати слідів, вона вкидала всі листи до тої самої скриньки, а коли й не до тої самої, то принаймні в тому самому поштовому відділенні, що значилося під цифрою сім (П. Загребельний).

Тепер, щоправда, довкола було досить голо і сумно (І. Франко).

І враз, неждано і чудно для ранку, сплеснули мідні звуки оркестру (Ю. Смолич).

У неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було (Т. Шевченко).

Нас не злякають ці гори, де, може, не ступала людська нога (О. Гончар).

Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку (О. Стороженко).

Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста (О. Гончар).

І ось, нарешті, вершина (О. Гончар).

Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію (П. Панч).

Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях (Марко Вовчок).

Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне (І. Багряний).

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий (Леся Українка).

сестро

сестра

сестрі

сестру