Контрольна робота " Пряма мова. Складносурядне речення"

Сині волошки проти місяця ще більше синіли, затуляючи собою мало не все вікно.

Жовте листя, на вітрах розвіяне, поховала у снігах зима.

За розчиненими дверима синіло неозоре марсіанське небо,

гаряче й незворушне, мов тропічна морська глибінь.

Маленький подав голосок, і мама побігла до спальні.

За розчиненими дверима синіло неозоре марсіанське небо,

гаряче й незворушне, мов тропічна морська глибінь.

Зрідка риба спросоння скинеться, птах озветься у гущині.

Сніжана приклала коралі до своєї ніжної шкіри, і низка немов засвітилась, ожила.

Жовте листя осипалось і лягало під ноги.

і принесли з собою весну.

відчуваючи прихід весни.

прийшла весна.

і почала оживати природа.

його так довго чекала спрагла земля.

і напоїв спраглу землю.

кругом з’явилися калюжі.

і земля спрагло ковтала живлющу вологу.

Рудий підкотив другу брилу до першої і обхопивши її руками намагався підняти.

Олег сів у рипуче крісло і почав розгойдуватись.

Нараз щось заворушилось і Олексій побачив смугасте замурзане кошеня.

Навкруги мене колоситься пшениця і мак червоніє.

Сонце сходило але гілля смерек і сусідні горби заслонювали його вид.

Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкне.

Тепло розморило мандрівників і вони заснули, схилившись одне до одного.

Сніг усе падав і вулиця посвіжіла, поширшала од хрумкої, чистої пороші.

То сонечко гріє то вітер віє.

Іще одна-єдина мить і дальній поїзд прошумить...

Світило сонце і він [Август] зупинився на мармурових сходах, примружився.

Коли ви складаєте іспит і яким підручником ви користуєтесь?

А години за дві приїхав і каже — «Це в мене тренування такі, точно за графіком».

«Ну що я, — думалось мені, — У порівнянні хоча б із оцим деревом? Якась

комаха! А в порівнянні з цілим лісом? Якийсь мікроб. А в порівнянні з зем-

ною кулею?»

«А Олесь буде у формі!..», — подумав Костик, і йому стало до того сумно,

що навіть у горлі защеміло.

«Слово — зброя, — говорив Максим Рильський і додавав: — Як усяку зброю, його треба чистити та доглядати».

Я з прикрістю думав: " Невже це і є її несподіванка?"

Щодня обіймай тих, кого любиш, і кажи кожному з них : " Ти мені дорогий!"

"Казка - це те, чого ми хочемо - сказав хлопець. - Це символи наших бажань".

"Який же я старий, -думає Яків. - Який старий! Боже мій!"

«Іван Левицький — се великий артист зору, — писав І. Франко, — колосальне,

всеобіймаюче око України».

В. Симоненко писав:

«Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

«Першим симфоністом української прози» називав Панаса

Мирного Іван Франко.

Рядки Т. Шевченка «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» стали крилатими.