Контрольна робота "Пряма і непряма мова"

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря в погоду (П. Куліш).

Хан Батий невільник мовив повелів усім сказати що коли життя вам миле то повинні Київ здати (В. Малик).

От спинивши його й питаю чи давно він з коша і чи далеко Господь несе? (Т. Шевченко).

Господи як не хочеться лишати нагрітого місця як тяжко розлучатися з солодким ранішнім сном (М. Коцюбинський).

Прилетіла ластівочка стала собі щебетати господаря викликати Вийди вийди господарю подивися на кошару (Нар. творчість).

Серед перших ударів грому загубили вони присягу свою бо слово «священна» не дзвеніло в їх серцях урочистим дзвоном (О. Довженко).

Думається батькові чи то часом не син пролетів та й розсипався тасьмою в небі над рідним вранішнім степом (О. Гончар).

Народна мудрість стверджує що за добро добром платять.

Майборода говорив, що усяке діло вимагає досвіду.

Ми запитали в жінки, хто посадив цю тополю і чи давно вона росте тут?

Стара мати говорить до невістки, що от лихі люди, от недобрі, Марусечко.

І тихо-тихесенько я промовляла, що, сон літньої ночі, мені тебе жаль.

Гриць запитав, чи бачиш, хлопче, скелю, на якій живе Мати Вітрова.

Хлопчик сказав, що не хочу, і глянув угору.

Мені натякнули, що краще не втручатися в мої справи.

Ще древні єгиптяни говорили, що на світі немає нічого кращого за книги.

«Земля найкраща восени, — говорить сам до себе Тимофій» (М. Стельмах).

Розрив-трава каже — «Я — відкриваю таємниці» (В. Голобородько).

«Нічого, згодяться кошики, — мовить Овдій: — Руки в людини для того, щоб робити ними роботу» (В. Чухліб).

«Писанка ще мало досліджена, — говорить учений і додає: — Але є переконливі докази, що вона була відома ще задовго до нашої ери» (В. Скуратівський).

Сухомлинський вважав, що: «вміння читати — означає бути чутливим до змісту й краси слова, до його найтонших відтінків».

Конфуцій зазначав, що «Мудра людина не робитиме іншим того, чого вона не бажає, щоб зробили їй».

Шевченкове «...треба миром, громадою обух сталить...» стало афоризмом.

Іван Франко назвав Нечуя-Левицького «Всеобіймаючим оком Правобережної України».

Дивуюсь, радію, у серця питаю: «Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?» (П. Куліш).

«Хто творить розумну і добру людину — найкращий майстер», — таке було рішення стариків (В. Сухомлинський).

«Воскресни, Україно! — пристрасно мовив Я. Гоян, — Воскресни в козацьких степах під своїм високим блакитним небозводом».

— Тату! Татку! — упізнали діти.

— Голуб'ята! — батько простер руки (П. Тичина).

І. Котляревський у поемі «Енеїда» правдиво змалював волелюбність українського народу:

«Де общеє добро в упадку,

Забудь отця, забудь і матку,

Лети повинність ісправлять».

П. Тичина говорив, що: «мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною».

Б. Шоу був переконаний, що «Ні мертва мова, ні цивілізація ніколи не можуть схвилювати світ»

Свого часу філософ Дж. Локк говорив, що «немає нічого в інтелекті, чого не було б в почутті»

Коли слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться тире.

Непрямою мовою називається чуже мовлення, що передається дослівно.

Окремі повідомлення й запитання, із яких складається діалог, називаються репліками.

Розділові знаки при цитатах завжди ставляться так само, як і при прямій мові.

Коли слова автора стоять після прямої мови, то перед ними ставиться двокрапка.

Чуже висловлювання, передане від імені оповідача разом із словами автора, називається непрямою мовою.

Цитати завжди пишуться з великої літери.

У діалозі слова автора завжди відсутні.