Контрольна робота: "Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова"

Мені наснились доли та ліси, поля веселі та вітри незримі.

Місяць світить та не гріє.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави.

Скрізь червоно: на небі, на узгір’ях і на горі.

Ніч була хоч зоряна, та темна.

Я так люблю жагуче літо, і даль, і сонячну блакить.

В серце бери, і навік пам’ятай щемну красу Батьківщини.

Перед самою хатою росли червоні, рожеві, білі маки.

Злітаються різні круки, консультанти і політтехнологи.

Подарували телефон, чохол і планшет.

Ні вдень, ні ввечері не співали птахи.

Співають навколо птахи, квіти, трави і вітер.

це слово із загальним значенням, яке охоплює всі перелічувані в реченні предмети, ознаки, дії або обставини.

це головний член речення, який відповідає на питання що робити? що зробити?

це слово, яке є незалежним від однорідних членів;

це другорядний член речення, який відповідає на усі питання відмінків, окрім називного.

Павутиння обснувало тополі, верби.

Каштани хитають привітним і теплим гіллям.

Цвіте малина, смородина, квасоля.

Співає осінь щиро й журливо.

1

2

3

4

Груші і яблуні висадили в саду.

Тут живуть мої старі батьки і мене у гості виглядають.

Сосни немов розступилися й обгорнули поляну теплом і турботою.

Тече вода в синє море, та не витікає.

Мамо чуєш мову солов’їну?

Виростай для правди й волі мій синочку!

Тату наш лелека прилетів!

Шануй юначе батьківські шляхи.

Зачарувала пісня ніжна мою душу.

1

2

3

4

Понеси мене на крилах радосте моя.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Бідна волошко чому ти у житі а не на клумбі волієш рости?

Давай-но серце ми печаль облишимо усі негоди одцвітуть як дим.

Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерням в рідній борозні.

Ой ви зорі ясні де ви бачили більше кохання?

звертання виділяємо комами з ОБОХ боків

кому ставимо ПІСЛЯ звертання.

кому ставимо ПЕРЕД звертанням

Не виділяємо комами нічого взагалі.

вставними

однорідними

звертаннями

другорядними

Навіть медуза знає заздалегідь що буде буря на морі.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Хоч на чверть кроку проте попереду.

Звичайно дорога нам теж не килимами була встелена.

до речі, без сумніву, на мій погляд

навіть, на жаль, між нами кажучи

нібито, по-перше, на радість

Того можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Місяць хоче мабуть погрітись, суне в шибку свій блідий диск.

Пам'ятки української вишивки, на жаль, збереглися лише за кілька останніх століть.

Може у вас знайдеться цікава книжка?

Боже, яка моя мама красива – як на іконі Марія. 

Улас Самчук вважав, що література покликана, по-перше, відображати життя, по-друге, нести в собі моральну істину, тобто бути повчальною.

Найвідоміший я у своєму селі після Гоголя, звісно, і після Тараса. 

Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік.

Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості.

Безперечно земля добра, бо  вона людей годує.

На думку вчених природа — вічний зразок мистецтва.

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Природа на мою думку не храм, а майстерня.

Він скочив на ноги і здається заповнив собою всю хатину.

Цей звук здається Гаррі сиреною.

До дядька Вернона здається знову повернулася відвага.

Вона зупинилася перевести подих, а тоді знову заговорила, розповідаючи здається те, що пекло їй серце багато років.