Контрольна робота. Однорідні члени речення.

Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче.

Котилася ясна зоря з неба та й упала додолу

Воно ж тобі - ні в тин ні в ворота.

Гойдаються діти, а навколо них синичка співає.

А кожен з нас і плаче, і сміється в обіймах днів.

Ми сидимо, схилившись над вудками, і тільки тиша й небо понад нами.

Він сидів на кормі з веслом, суворий і красивий, й дивився вперед.

Ніч темніє, і ясніють зорі, море плаче, й темрява тремтить.

Під ногами шурхотіло опале листя, у повітрі пахло далеким димком, духом осені.

Вітер колихав хмурі брижі на воді, проте часом навіть гнав справжні хвилі з білими загривками.

Незатишно робилося від того жовтим глечикам і лататтю, стрілолисту і дрібненькій рясці.

Рослини тихо, поволі ховалися у глибочінь водойми, де було тепло та затишно.

Пісні супроводжують увесь людський вік, перелітають над довгою життєвою нивою.

Гойдається материнський спів над колискою, роняючи в дитячу душу перші зерна поезії й ніжності.

Лірична пісня несе в собі високу народну мораль, поетизує працьовитість, доброту та вірність.

Усе знаходить у пісні відгомін: чи то радощі, чи то розчарування

І виллється дзвінкий пташиний спів до батьківських, до рідних берегів.

Мені чути звідти його гучний самовпевнений сміх.

Русяве пухнасте волосся вже розпустилось і метеляється їй на плечах.

За сірими вицвілими на сонці прилавками сиділи і стояли жінки.

Пропонована навчальна гра розвиває як увагу, так і мислення.

Не лише чумацтво було соляним промислом, а й міжнародною торгівлею.

Магазин пропонує різне шкільне приладдя: ручки, олівці, циркулі, лінійки.

У музеї можна дізнатися багато нового про звичаї й традиції нашого народу.

Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь: у дубовій, і вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах.

Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави.

Є три службові частини мови, як-от прийменники, сполучники, частки

І барвінком, і рутою, і рястом - квітчає весна землю.

У лісі не було нічого ані грибів, ані ягід, ані черешень.

Ти пісню ту і мову ту єдину неси у світ, мов долю, на руках.

На річці, у лісі, на полі усюди німо, тихо.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю і дитинство, й розлука, і вірна любов.