КОНТРОЛЬНА РОБОТА ІІ СЕМЕСТР УКР МОВА 9 КЛАС

А Вiтер дмухнув трохи збоку, потiм ухопив судно, та знiс трохи набiк.

Б Дiвчина вийшла з хати, й повiльно пiшла до криницi.

В Ми йдемо через сiнокiс, i темнiє над нами небо.

Г Далеко на обрії заясніла червона смужка неба, і почала поволі ширшати

А Вільний і щасливий степ розлігся, а високо в небі літає самотній шуліка.

Б Струмок дзюрчить, і роса блищить, і вогнище палає, і ліс гілками верховіть у небесах витає.

В Вітер з моря море розгойдав, хвилями здійнялися простори.

Г Біля саду росте велика липа, на якій змостили собі гніздо лелеки.

А Солодко слухати йому цю одвічну музику степу, щоїї ні на яких інших планетах не буде.

Б Там так глибоко, що наша дзвiниця пiрне!

В Навіть сонце, що вже підкорило небо й землю, не мало сили її заспокоїти.

Г Гасне відгомін степової пісні, що розвіяв степовий вітер.

Д Казки, що почув від бабусі в дитинстві, живуть у душі все життя.

А Більше нічого не розпитувала дівчинка, хоч не все їй було зрозуміле, бо покликала її до себе та біла стежка, що кривулясто вилася, гублячись і виринаючи в травах.

Б Не люблю я, коли рвуть квіти, бо мені тоді тяжко на серці стає.

В Багатий той, хто нічого не хоче мати понад те, що має.

Г Денне світло заходить через вікна на балкон, бо ті завжди відчинені, хоч ні господаря, ні господині, ні їхньої доньки немає вдома.

Д У пісні розповідалось, як козак пішов у похід, як чекають його кохана та стара мати, як помирає козак і кінь несе додому звістку.

А Це буде там, де залізниця біжить, дзвенить кругом села, де у вечорах завод іскриться, де рідні і трава, і птиці, де наша юність протекла.

Б Осінній ранок прислухається, як на городах шерехтять постарілі соняхи, як у садах гупають яблука, як на річці тривожиться перелітна птиця.

В Зеленоочка ж забула вже й про мурашник, бо побачила маленького, але дуже серйозного жучка, який так уперто перелазив через бадилину, що весь час із неї скочувався і перекидався на спину.

Г Якщо ти людина, не називай людиною того, хто не дбає про народ.

Д Хотіла б я піснею стати у сюю хвилини ясну, щоб вільно по світу літати, щоб вітер розносив луну.

А Сонце за хмари сідає наступного дня погода зіпсується.

Б У тихих та ласкавих берегах лежить став тремтить на поверхні студена голубизна неба.

В У холодну погоду ніколи не буває грози вона буває тільки в жаркий день.

Г Іноді все в цьому світі уявляється мені синім ото начебто ростуть сині тополі над синьою дорогою.

Д На дівчині була дуже бідна одежа рукави на сорочці були ледве поцяцьковані полівкою та маленькими блідими зірочками

А Шалена повітряна хвиля гойднула тюльпани викинули вони із себе гіркі краплі й захитали головами.

Б Важливо пам’ятати людина має бути щирою привітною.

В Зимова діброва почорніла настане відлига з вітром.

Г Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Д Стежечка спершу ледь бовваніла сніг був наче притрушений попелом

А Лось звівся тепер його постать чітко вималювалася в удосвітніх сутінках.

Б Узимку ліс без вітру шумить бути хуртовині.

В Нічка крила опустила ліс і поле полонила.

Г Оце деревце найрідкісніше з нього родили сортові налиті червоним світлом яблука.

Д Нас кличе в мандри дорога нам гає чарівна струна.

А Ліс де ще чорніє, де вже зазеленів, а груші, молоком облиті, немов з’явились першими на радість і деревам, і птахам, і погожому дню, й людині яка не може не зачудуватись.

Б Не всі дерева вже розвились, а тому-то ті, що стоять у спалахах сонячної, веселої, по-дитячому легкої зелені, будять святковий настрій вони скидаються на весняні вітрила цього лісу, на вітрила, під якими ліс пливе у весну, у літо й таки допливе.

В І не хочеться вірити, що мине кілька днів, і цей вербовий пух перетвориться на листя, воно потемнішає, здаватиметься не таке легке, і вже верби не ввижатимуться хмарами, що посідали на землю, а просто – весняними деревами та й годі.

Г Струмінь вітру доносив запах річкової криги, у ньому жив дух примерзлого болота долинало шарудіння прив’ялих стеблинок, які пускалися вскач по впалому листю, але над усім цим линуло знеможене, схоже на зітхання порипування гілляки.

Д Уранці пусте було небо, хмари убогі пливли над собором, а вітер улігся на сході краєчок неба холодно, криваво червонів, хоч ще досі осінь блукала селом.

А Людям потрібне лиш те слово художника, яке чарує, яке бентежить, яке здатне сколихнути і серце, і розум.

Б На полях скрізь пороблені грядки, між якими йдуть глибокі борозни, щоб по них стікала зайва вода.

В Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте волосся, як гладить милому волосся щаслива, ніжна наречена.

Г Коли набирають стяги епохи вітру й висоти, подумай, що світ змінити хоч трохи повинен ти.

Д І все-таки, хоч як це дивно, є такі рослини, що надзвичайно спритно ловлять комах.

А І ось тільки тепер відчула вона незбагненну тривогу щось занепокоїло і знітило її.

Б Зілля плутало ноги коням навколо все більше сутеніло.

В Воно й зрозуміло на битій стежці трава не росте.

Г Раннього морозяного вечора дружно розспівалися півні чекай відлиги.

Д І мені раптом прийшла до голови божевільна думка всі ці автомати живі істоти

А У моїй душі безсмертний дух народів у моїй душі енергія століть.

Б Вітер з гілки зірве листок той у вирій калюжний скотиться.

В Кульбаба зацвіла ранньою весною літо буде коротким.

Г Я завжди говорив уся справа в грамотно вибраному творчому кредо.

Д Рада б зірка зійти чорна хмара заступає

А псевдонім

Б фаховий

В шпарина

Г травестія

Д свердло

А асиметрія

Б змовчати

В причіп

Г розпад

Д здобуток

А публіцистичним

Б науковим

В художнім

Г розмовним

Д офіційно-діловим

А лексичний повтор

Б займенник

В синонім

Г прислівник

Д сполучник