Контрольна робота 9 клас (ІІсеместр)

Ви знаєте, як пахне хліб диханням сівача, вогнем безсонних діб?

А я люблю, як в вечірній час сопілка заспіває переливна.

Доріжка була така вузька, що зелене гілля вгорі сходилось докупи й закривало небо.

Внизу коло самої греблі, що прилягала до мосту, росли густі очерети.

А навкруги так тихо, що росинка з листа не скотиться.

Є такі гірські вершини, що сягають аж під зорі.

Спинюсь і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Коли вже народився ти поетом, – за все відповідай у цім житті.

Як одступиш од гармат на аршин, то вона од тебе на сажень.

У досвітньому небі сизіли далекі пера непорушних хмар, наче над цією землею летіло з усіх усюдів безліч перелітних птахів.

Місяць повис над ставом, нитку сріблясту в’яже, щоб таємниці неба і землю людей з’єднати.

Життя – це оббирання з реп’яхів, що пазурами уп’ялися в душу.

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

Минають дні минає літо…

Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

У душі хлопець непокоївся весна видалася засушливою.

Знову цвітуть каштани хвиля дніпровська б’є.

Небо прорізали вогняні стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вихор закрутився клубком і помчав у жита.

Усміх пославши в останнім промінні згинуло радісне літо дощик уїдливий дощик осінній сіється наче крізь сито.

сонце сходило.

хотілося дочекатися сонячного сяйва.

розстелилася по травах перша вранішня роса, і зсідався туман.

вітаючи чорну землю з ранком.

Поки дорога йде лісом, дружину з Києва ніхто не побачить, а на підході до міста, біля Кудрявця, заховайтеся в заростях і ждіть мого знаку – я двічі ударю в дзвін.

Коні, що паслися спочатку на стерні, примандрували в улоговину, де було більше трави, і ясно чулося, як вони там подзвонюють вуздечками і щипають траву.

Інколи він, правда, згадував про неї, навіть приміряв подаровану нею сорочку, але сьогодні про дівчину і думки не було – і раптом в його уяві спливло її личко так зримо, ніби вона сама з’явилася перед ним.

Ти пробач мені, що так кажу, бо ти й сам боярин, але ти розумний чоловік і знаєш, як мені важко тримати князівство в руках, коли бояри розтягують його в різні боки.

Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

Коли замовкнуть втомлені громи, а всі дощі відплинуть і відплачуть, я поцілую сніг, бо все це значить, що знову дочекались ми зими.

Коли тебе в саду стрічаю, сад квітне знову і цілий світ пісні вплітає у твою розмову.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.

Щедре літнє сонце панує, гріє землю й воду, розсипається тисячами сонячних зайчиків по хвильках, пече крони дерев марно намагаючись пробитися в глибину дерев.

Біля краю води на зеленій траві стоїть юна, років п’ятнадцяти дівчина.

До пишного розмаїття мальв усі давно звикли і стали вони невід’ємною частиною родини.

Минала якась мить – сонячним зайчиком білка летіла на сосну, і з гілля, що легко похитувалося, сипалася зерниста роса.

мікротема та абзац

вступ, основна частина, кінцівка

адресат, адресант

займенники та спільнокореневі слова

складне речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв`язком

складне речення із сурядним та підрядним зв`язком

Безсполучникове речення

просте речення, ускладнене однорідними членами та відокремленою обставиною

Тихо падає дощ, наче слово твого заповіту, щоб недремний сівач уставав до роботи засвіту: поле спрагло чекає.

Мати, що якраз готувала сніданок, мимоволі задивилась на ранкове світило: нічого кращого в світі немає за схід сонця! 

Ми носили в серці Батьківщину милу, бо знали: в світі іншої нема.

Колись малим хлоп’ям я чув на луках, як вигравав невидимий оркестр, трава ледь-ледь на вітрі шурхотіла, мов скрипалів ансамбль дзвінкоголосий, сюрчали коники у лад їй в унісон.

лексичний повтор

синонім

сполучник

займенник

лексичний повтор і займенник

прислівник і займенник

сполучник і вставне слово

прислівник і синонім

просте, ускладнене

складносурядне

складнопідрядне

безсполучникове

А вгорі вже блідли зорі і западала пізня осіння ніч.

То не хмара біла пташка хмарою спустилась.

 Коли на Юр’їв день мороз то і під кущем овес.

Що за літо заробить Мотря те за зиму і проживуть.