Контрольна робота № 4. Тема: Просте речення

Вже неминуче буде сніг з хвилину на хвилину.

Вона була урочиста, мов ніч.

Любов, якби від тебе утекти можливо.

І шепітливі руки говорили до рук моїх...

Я люблю очима тишу цілувать.

Зацвіли твої очі першим цвітом сльози.

Лине мій сон по вашій стежині.

Вашій мрії я серцем заграю.

Колише хмара втомлені громи.

Ловлю твоє проміння крізь музику беріз.

Зіграй мені осінній плач калини.

Десь грає ніч на скрипці самоти.

Твоє чоло шляхетне і ясне.

Посмішки цвітіння людських облич.

Я спокійна, я щаслива з другим.

Цей ліс живий, у нього добрі очі.

образ/символ, поет/класик, художник/пейзажист;

трава/подорожник, місто/херсон, дінець/ріка;

храм/софії, селище/піски, письменник/літописець;

озеро/синевир, виставка/продаж, красень/угорець.

І падає в ставки ночами п’яне небо.

З неба падають зорі в дзьобижуравлів.

Хтось до мого слова підійшов і став дивитись.

То був мій перший день колись.

Тринадцять дум тривожили чоло.

І дощ цілує опівночі кульбаби очі золоті.

Твої уста цвітуть в устах моїх.

Вже й сон твої цілує ноги.

На білих вікнах змерзли вітражі.

До синіх вікон туляться дерева.

Не говори печальними очима.

Весна підніме келихи тюльпанів.

Поезія це завжди неповторність.

Поети це біографи народу.

Поети це біографи народу.

Ти пісня моя лебедина...

земля/мати, роман/газета, поет/громадянин.

твір/опис, вірш/заповіт, квітка/конвалія;

місто/полтава, дівчина/полячка, мрії/крила;

десна/ріка, студія/салон, видавництво/Веселка.

І ніби знов я йду по місячній дорозі.

І пливуть як веселки години.

Мов крилом майнуло наді мною.

І кінь мов почув і за обрій тіка.

Одсіяють роки мов хмарки над нами.

Коливаються хвилі мов рими.

І слова ті були як туман.

І тоне згадка ніби дзвін.