Контрольна робота №4 "Складнопідрядне речення"

На воді ряска, немов руда кора, по ній стрибають довгоногі павуки,

перебираючись через уламки листу та комишу.

Єдиним місцем, де вона почувала себе спокійною, був батьківський виноградник, німий свідок її мрій, мук та жалів.

Посипались рідкі краплі дощу, великі, як лісові горіхи, важкі, як розтоплене олово, а потім одразу полив дощ.

В одчинені вікна заглянув червоний, великий, як діжа, місяць, підіймаючись з Дніпра ніби прямо на печерські гори.

повільно згасаючи день за днем.

аж поки ця пітьма не зміниться на вічну.

і лише місяць у небі стане свідком її таємниці.

проте це зовсім нікого не тривожить.

що не давала спокою ні вдень ні вночі.

хоч він давно вже все для себе вирішив.

проте він нікому нічого не говорив.

після зустрічі з начальником.

ніби боявся власного голосу.

про побачене та почуте напередодні.

як у село вночі зайшли партизани.

щоб ніхто сторонній не міг його почути.

попри критику тренерів команд.

однак уболівальники все ж не розходились.

через несприятливі погодні умови.

бо надворі почалась шалена злива.

Доки грім не гряне ледачий не встане.

На Україну подивлюсь і любо серце відпочине.

А я люблю як у вечірній час сопілка заспіває переливна.

Красива осінь вишиває клени червоним жовтим срібним золотим.

( ), [ ].

[ ], [ ].

[ , ( ), ].

[ ], ( ).

хоча надворі вже була рання весна.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

Молоді чорняві скрипалі позакидали назад голови так, що на них ледве держались шапки.

Справжній письменник повинен прагнути до того, щоб читачі глянули на себе, на свій народ його очима.

Хіба на Поділлі може народитися людина, яку б обминула пісенна стихія, щира вдача?

Хоч земля ще й не протряхла після дощу, проте косарі, поспішаючи впоратись з урожаєм, уже таборились

2

3

4

5

Уявіть ситуацію, що ви стали учасником бесіди з кореспондентом молодіжної радіопередачі, але співрозмовник ставить незрозумілі запитання.

Я пригадую, з яким особливим нетерпінням чекав, коли прилетять лелеки до нашого села.

Спориш зворушливо зеленів дрібнесенькими листочками,червонясті язички кінського щавлю ловили тепле проміння, а на оболоні, залитій водою, походжали лелеки.

У досвітньому небі сизіли далекі пера непорушних хмар, наче над цією землею летіло з усіх усюдів безліч перелітних птахів.