Контрольна робота №3. Речення з однорідними членами. Речення із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)

Ще звечора на обрії стояла важка сива хмара, сріблився вгорі місяць, мовчазливо дрімав ліс, ніби до чогось прислухаючись.

Перші зорі виткнулися на ясному й теплому ще небі.

До берега наближався Тихон із рябим мисливським собакою.

Обидва почували себе добре лише один коло одного.

У темряві густій тяжкій, і рівній прокинувсь я.

Усе навколо: дерева, птахи, люди – сповнені весняної, пружної, нестримної сили.

Велика, грізна тиша висить над степом над залитою сонцем висотою.

Наближення зими у всьому серце чує – і в шелесті листів і в вітрі, і в стежках .

У тобі, мово, неосяжна душа народу – його щирість, радощі й печаль, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.

Осінній ліс був легкий і прозорий од жовтого листя та від блідого проміння.

Рій потрапив у самісіньку гущу бою, який тут точився вчора чи позавчора.

Марко всього везе, та не знає, що діється вдома.

поєднуються між собою сурядним і підрядним зв’язком;

залежать одне від одного, але відносяться до різних слів у реченні;

відповідають на одне і теж питання, виконують одну синтаксичну роль, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв'язком;

завжди супроводжуються словами автора

граматично пов’язані з членами речення

граматично не пов’язані з членами речення і виражають ставлення мовця до висловленого

вимовляються підвищеним тоном, у повільному темпі

несуть нову інформацію у реченні

Ввечері граки посідають біля своїх гнізд і сплять до ранку.

Вадик чогось тривожився, пильнував, не спускав очей з прибережної смуги і присутніх на ній.

Восени уже з дорослими дітьми відправляються пернаті мандрівники за моря й океани.

У ясні сонячні дні з голубого неба ллються на землю дзвінкі радісні пісні жайворонків, солов‘їв.

Один із дослідників пропонував прийняти в основу класифікації писанок такі назви, які подають самі писанкарки, а саме «трав‘янки» «голубці» «гребінчик» «хрестик» «безконечник».

Спинився – волошка чи не волошка вистромила голівку з-поміж колосочків.

Розцвітай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі пречудесно, пречудово – розцвітай же, слово!

Та не з братом, не з сестрою – з німими стінами на чужині.

Дівчина не намагалася заплутувати слідів, вона вкидала всі листи до тої самої скриньки, а коли й не до тої самої, то принаймні в тому самому поштовому відділенні, що значилося під цифрою сім.

Тепер, щоправда, довкола було досить голо і сумно.

І враз, неждано і чудно для ранку, сплеснули мідні звуки оркестру.

У неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було.

Гірке Тарасе твоє панування, краще б до людей ішов у найми.

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим.

Південний краю як тепер далеко лежиш від мене ти.

Краю героїчний пісне соколина ми розбили бурі вільними грудьми, підняли ми в лузі журну ту калину, Україну славну звеселили ми.

Нас не злякають ці гори, де, може, не ступала людська нога.

Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста.

Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку.

І ось, нарешті, вершина.

Із сивої давнини існували на землі чотири доброчесності а саме мудрість правосуддя стійкість вірність.

Земля і місяць вишні і тополі і тиша в морі і тумани в полі усе в чеканні.

Є місцевості веселі радісні є похмурі тривожні й недобрі місця.

Скрізь на вершечку стрілецької гори на пагорбах і видолинках панувала тиша.