Контрольна робота № 2 "Складнопідрядне речення"

Ще не вродився той, хто все порвати б міг, що зв’язане народами й віками.

Чую, як в гніздах ворушаться птиці, як прибуває вода у криниці.

Куди голка, туди й нитка.

низькою оселею осміхнулися.

А навкруги так тихо, що росинка з листа не скотиться.

Є такі гірські вершини, що сягають аж під зорі.

Все, що відбувається в світі природи, має свій смисл

Коли вже народився ти поетом, – за все відповідай у цім житті.

Зорею станьмо для людей отих, яких на світі вже нема. в живих.

Місяць повис над ставом, нитку сріблясту в’яже, щоб таємниці неба і землю людей з’єднати.

Під тихе рипіння морозу я казку стару пригадаю, як тихо шепочуться лози весною в подільському краю.

Туди, де образи кохані, душа окрилена летить.

Звісно, матеріальні, душевні, духовні блага приносять задоволення, проте людина сама робить себе щасливою.

Про веселку складали легенди, її наділяли дивовижними властивостями.

У скандинавських міфах веселку вважали мостом, який сполучає небо й землю.

Пройшла гроза, і ніч промчала.

Щасливий той, хто виріс на Дніпрі, перетинав його бистрінь глибоку.

Десь високо в небі, під самими зорями, що вже меркли і гасли, погуркував літак.

Намалюй мені ніч, коли падають зорі.

Як радію за ту людину, що загублену радість знайшла.

Посеред ріки, де протікала бистрінь, зашипів, увігнувся і тріснув кількома сліпучими промінцями ясний лід.

Хай сторінки мої нерівні й незграбно зверстані рядки, бо в книгу дні мої мандрівні життя вписало од руки.

І тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони „я”.

Те, що було, минулося і знову не буде.

Пахне, кажуть, ромен гіркотою, наче пізня дівоча любов.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою.

Жнива найменше схожі на народ, хоч і вінчають битви переможні.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Щасливий, хто сни має милі

На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу.

з’ясувальне

означальне

обставинне умови

обставинне допустове

пояснює означення, виражене іменником чи займенником.

вказує спосіб дії головного речення.

вказує час дії, що відбувається у головному реченні

вказує на те, всупереч чому відбувається дія в головному реченні

Соломія міркувала, що коли брати ліворуч, плавні мусять швидко скінчитися.

Був я трохи спочив на селі літом, та як вернувся додому та вскочив відразу у всякий клопіт та працю, то так здоров’я й пропало

Семен казав, що як тільки Мотря перебереться до його хати, то він полагодить стару повітку

Мати каже, що коли уві сні літається, значить, росте він, росте!

Весни такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла.

Як не хочеш, дівчинонько, дружиною бути, то дай мені таке зілля, щоб тебе забути.

Стоять вишні і журяться похилі, що в хмари сонечко зайшло, що листя й квіти облетіли, що їх снігами замело

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати

Займаю саме те місце, яке мені визначила доля, й не прагну кращого.

А може то така правда, як на вербі груші.

Як проїздили Вітрову Балку, співали пісні.

Добре, що маємо силу рідного отчого краю.

Настав той час, коли треба було всім братися до роботи.