Контрольна робота № 2. Складне речення: складносурядні, складнопідрядні речення ( означальні, з'ясувальні)

На заході втомлене червоне сонце ховається за море і цілує останнім поцілунком хвилі.

У траві біліють ромашки та синіють зозулині черевички.

Шумить, хвилюється і гуде велике місто звуками, притаманними тільки йому.

Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість.

єднальні, протиставні, розділові

порівняльні, розділові, єднальні

протиставні, означальні, з'ясувальні

розділові, єднальні, допустові

Осідлайте швидше коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії .

То сонце вигляне, то знову бризне дощ.

Вмерла осінь, і холодом трав вже не пахне мені вечорами.

Хай слово мовлене інакше, та суть в них наша зостається.

Молоді жонаті і старші парубки в передноворічний вечір ходили по хатах «меланкували».

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків .

На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах.

Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу.

Ті пісні любі, що несуть радість межи люди .

Раптом вітер зняв хмару пилу, яка закрила все.

Невдовзі стало зрозуміло, що на кіносеанс ми запізнюємося.

Життя роками вишивало мені на оксамиті прожитої долі ті незабутні і щасливі дні, що віддзвеніли жайворонком у полі.

Не може кермувати той людьми, хто сам не бачить шляху із пітьми.

Він пишався тим, що був сином своєї країни .

Хвала тому , в кого душа орлина.

Щасливий, хто сни має милі.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

заступивши темрявою небо.

пішов густий літній дощ.

Щасливий той, хто виріс на Дніпрі, перетинав його бистрінь глибоку.

Посеред ріки, де протікала бистрінь, зашипів, увігнувся і тріснув кількома сліпучими промінцями ясний лід.

Як радію за ту людину, що загублену радість знайшла.

Намалюй мені ніч, коли падають зорі.

Я дуже люблю день, … .

Завжди збираємося того вечора.

Насолоджуюся запашними ароматами

Відчуття свята посилюється, … .

Ті пісні любі, що несуть радість межи люди .

Раптом вітер зняв хмару пилу, яка закрила все.

Невдовзі стало зрозуміло, що на кіносеанс ми запізнюємося.

Життя роками вишивало мені на оксамиті прожитої долі ті незабутні і щасливі дні, що віддзвеніли жайворонком у полі.