Контрольна робота № 1 з української мови на повторення та узагальнення

А) хліб і сіль, червоний олівець, іду далеко; 

Б) ходити навколо, щира усмішка, росте в полі;

В) підійшов дідусь, писав швидко, коштовний камінь;

Г) високо в горах, зелена трава, віє вітер. 

А) Сашко з Дмитром будуть учитися.

Б) Маринка вчасно закінчила писати.

В) Сотні людей почали співати.

Г) Ми з тобою будемо радіти.

А) Листя густо зеленіє над рікою… 

Б) Мово моя, мово, материнська мово, кожне твоє слово з ніжності, любові. 

В) Хто ж од нас у світі дужчий? 

Г) Хай бджоли носять медозбір у соти і кожна квітка душу звеселя. 

А) На лузі зібралося чимало чорногузів. 

Б) Він почав працювати весело, з надзвичайною енергією. 

В) Відбилися верби у тихій воді. 

Г) Дожене він своє, піде на заробітки… 

А) Снаряди почали вже падати в річку. 

Б) Хіба є хто на світі крилатіший за людину? 

В) Народ росте, і множиться, і діє. 

Г) І нехай наше життя буде чудесною піснею. 

А) На шлях я вийшла ранньою весною і тихий спів несміло заспівала. 

Б) Дорога в’ється між полями. 

В) Дерева ледь-ледь починають прокидатися від зимової сплячки. 

Г) Справжня скарбниця для людей – уміння працювати. 

А) Зранку чимало сонячних променів будить мене.

Б) Опівдні сонце стало червоним і палючим.

В) Білі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках.

А) Озеро Світязь, цукерки Ведмедик, село Веселе;

Б) квітка тюльпан, напій Фанта, пес Пірат;

В) місто Донецьк, фірма Оріон, роман Марія;

Г) готель Харків, печиво Сюрприз, комедія Сто тисяч.

А) Будуть дитя колисати соколи, соколи.

Б) А він візьми та й скажи всю правду.

В) Любить він такі ночі місячні й цю тишу.

Г) Про нього останнім часом ні слуху ні духу.

А) А я стаю багатшим і чистішим, радію сонцю, росам і траві.

Б) Обабіч по схилах гір розсипалися отари кіз та овець.

В) Ні твоїх снів, ні твоїх дум нам не забути, рідний краю.

Г) Укрившись тьмою, тротуари і асфальти сплять.

А) Коло хатів у садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Б) Сонце вдарило з-за лісу червоним потужним промінням на київські гори.

В) Сиві рожеві блакитні дими кучеряві плинуть з високих, мов башти, стрімких димарів.

Г) Широка зелена Оболонь і Поділ укрились тінню і потемнішали.

А) І вгорі й нанизу й на воді все стало однією мрією.

Б) Земля України і небо і люди усе мені рідне.

В) А перед нашими очима біжать сірі сумні осінні лани.

Г) Мені там рідне все й Дінця зелені хвилі і шепіт яворів і дальній дзвін копит…

А) Привіт тобі зеленокудра Сквиро поет сивоголовий посила.

Б) Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі серед поля виготовила доля?

В) Спасибі Вам мамо за вічну любов і за всю неоплачену ласку.

Г) Не плачте мамо не треба, і ви не журіться тату.

А) Того можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Б) Пам’ятки української вишивки, на жаль збереглися лише за кілька останніх століть.

В) Газик рвонувся вперед, замолов колесами, пішов, пішов і, нарешті, вибрався на рівне.

Г) Місяць хоче мабуть погрітись, суне в шибку свій блідий диск.

А) підмет, присудок, обставина; 

Б) додаток, означення, обставина; 

В) підмет, додаток, обставина.

А) Зачаровані подорожні сиділи й мовчали. 

Б) Одцвітають посаджені маминими руками чорнобривці.

В) Степ, повитий тишею, дихав пахощами росяних трав.

А) Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Б) До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

В) Край шляху, у долині, догорає вогнище.

А) Крім знання, тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця. 

Б) За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.

В) І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

А) 1 

Б) 2

В) 3 

Г) 4

Д) 5

А) «П», - а.

Б) А: «П».

В) «П, - а, - п».

Г) А: «П», - а.

А) Професор сказав, що йому важливо знати, що про нього думають інші.

Б) Професор сказав, що мені важливо знати, що про нього думають інші.

В) Професор сказав, що йому важливо знати, що про мене думають інші.

Г) Професор сказав, що важливо знати, що про мене думають інші.

А) Поет змальовує всенародний визвольний рух, коли: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки».

Б) Потім філософ здивував його такими словами – скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця.

В) З болем пише Т.Шевченко про українське село: «Чорніше чорної землі блукають люде».

Г) «Слово – найтонше доторкання до серця», - був переконаний В.Сухомлинський, - «воно може стати і запашною квіткою, і живою водою, і розжареним залізом».