Контрольна робота №1. Односкладні речення. Однорідні члени речення. Відокремлені члени речення

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м'ятою.

Напечемо солодкої цибулі, з підчеревини нашкваримо шкварок.

Батьківщину і матір не вибирають.

У тихім сквері серед віт мармурова Венера.

Твої спогади світлі, але щемливі.

Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.

За вікном жоржини й чорнобривці.

За лісом сонце сходило й розсіювалося біле плетиво.

То зоря згасає, то меркне місяць у млі.

Хочеш їсти калачі - не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

Земля на тих полях була чиста, чорна і сита.

Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос.

Восени, веселим падолистом дихнув на нас вітер.

Обов'язковість, уважність - риси успішних людей.

Ховає час печаль і сум за грати.

Очі їхні - любов і благання.

І сну нема, і спокою немає.

Вітер у гаї нагинає лозу й тополю.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить у віконнім склі.

А фіолетово, а синьо у хаті півники цвітуть.

Окрім груш, слив, яблунь, тут росли дуби й клени

Невеликі карі очі блищали з-під чорних брів.

Обережні приглушені кроки наполохали сарну.

Бурхливе вранішнє море хлюпало в сонний берег.

Легка синювата пара здіймалася над розігрітою землею.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і праворуч і ліворуч.

Синє все озера річка в синяві намоклий ліс.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

Оцих тополь приречений кортеж довічно супроводить Україну і традиційні верби і калина все батьківське але й синівське теж.

Луки й ліси під пензлем осені барвисто немов шедеври пейзажиста горять на виставці краси.

І це повітря і покручені лози і зів'яла трава усе це мимохіть нагадувало їй щасливі хвилини життя.

Усяке птаство як от деркачів перепілок куликів курочок можна було викосити косою в траві.

Козацька рада в Чигирині вимагала повернути козацькі вольності, та було вже пізно.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.

Андрій, Данилів Син, звичайним став шевцем.

Я хочу встати вранці, на зорі.

Ми, наївні, усе ще вірили, що з ними можна про щось домовлятися...

Осіннє небо дивиться на Львів - шляхетних мурів профіль старовинний.

Куди ж душа між буднями кочує, марнуючи відпущений їй час?

Довге життя випало Дорошенчисі, або Чабанисі, як частіше називають її.

У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки.

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

Горять в росі ранкові доли багаті різнобарв'ям трав.

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.