Контроль засвоєного теоретичного і практичного модуля за темою " Правила роботи з тривожними дітьми"

Уникайте змагань і роботи на швидкість.

Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

Частіше звертайтеся на ім’я.

Частіше звертайтеся на ім’я.

Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте у всьому прикладом дитині.

Не принижуйте дитину, караючи її.

Навчайте розпізнавати свій емоційний стан і стан оточення.

Не ставте до дитини завищених вимог.

Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

Не відправляйте дитину в школу без сніданку, адже до шкільного сніданку їй доведеться багато попрацювати.

Будіть свою дитину спокійно, не поспішаючи, з посмішкою.

Не квапте. Уміння розраховувати час – ваша задача, і якщо вам це погано вдається, це не провина дитини.

У жодному разі не прощайтеся, попереджуючи: «не балуйся», «веди себе добре». Краще побажайте дитині удачі, підбадьорте.

Забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте тисячу запитань, дайте розслабитися.

Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, а потім розповість сама.

Будьте уважні до скарг дитини на головний біль, втому, погане самопочуття. Найчастіше це об’єктивні показники труднощів навчання.

Після школи не поспішайте сідати за уроки, необхідно 2-3 години відпочинку для відновлення сил.

Під час приготування уроків не сидіть «над душею». Дайте дитині можливість працювати самій. Але вже якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка, похвала – запорука успіху.

Якщо Вас щось турбує у поведінці дитини, якомога швидше зустріньтесь і обговоріть це з класним керівником та шкільним психологом.

Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Часто саме зміни у сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дитини.

Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

Порадьте дитині у складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника та шкільного психолога.

Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання у початковій школі вона звикла до контролю з Вашого боку.

Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

Не обмежуйте свій інтерес звичайними питаннями типу: «Як пройшов твій день у школі?» Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, прізвища дітей, вчителів, деталі, про які дитина вам повідомляє, і використовуйте їх надалі для того, щоб починати або підтримувати подібні розмови про школу. Ні в якому разі не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочення.

Ваша дитина повинна оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність як – як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, частіше проявляйте свою радість успіхами дитини. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре у школі. Постарайтеся, наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень, вони можуть привести до емоційних зривів та проблем.

Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань, щиру зацікавленість. Якщо дитина звертається до Вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповідь самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами і предметами, що вивчаються у школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, за якою поставлено фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, здобуті у школі, у домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати потрібну кількість продуктів для приготування їжі для сім’ї або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати вікно чи двері.

Особливі зусилля докладайте до того, щоб підтримувати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли дитина переживає період змін у своєму житті. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень у домашній атмосфері. Спокійне життя у родині допоможе дитині більш ефективно розв’язувати проблеми у школі