КОМУНІКАЦІЯ – ЦЕ ПРОЦЕС РОЗУМІННЯ ОДИН ОДНОГО

• Міміка та моватіла,

• Жести,

• Символи та умовні позначення,

• Письмова мова.

краще уникати таких дітей

• ПРЕДМЕТИ

• ПІКТОГРАМИ

• ЖЕСТИ 

• ФОТОГРАФІЇ

• ПІКТОГРАМИ

• ЖЕСТИ 

• ПРЕДМЕТИ

• ФОТОГРАФІЇ

• ПІКТОГРАМИ

• ЖЕСТИ 

МАНУАЛЬНІ ЗНАКИ (ЖЕСТИ)

МОВЛЕННЄВА ПРОГРАМА МАКАТОН

ПРЕДМЕТНІ СИМВОЛИ 

СИСТЕМА АЛЬТЕРНАТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ КАРТОК

ПЕРШ, НАЖ СКАЗАТИ, ПЕРЕКОНАЙТЕСЯ, ЩО ДИТИНА ГОТОВА ВАС ПОЧУТИ Коли звертаєтеся до дитини, необхідно звернути на себе їїувагу - доторкнутися до передпліччя або руки. Цеважливо! Особливо якщодитиназайнята: грає, жує і т.д. Готовність почути зазвичай виражається невербально: завмирання, зміна загального тонусу і т.д. 

ПЕРЕКОНАЙТЕСЯ, ЩО ДИТИНА БАЧИТЬ ВАШЕ ОБЛИЧЧЯ При спілкуванні з дитиною намагайтеся опуститися, щоб ваше обличчя було на рівні обличчя дитини.

ПОСТАРАЙТЕСЯ ГОВОРИТИ МАЛО І НЕ ШВИДКО ВАЖЛИВО - говорити чітко, ясно, коротко і простими словами. Замість: «А тепер уже 11:30, на вулицічудова погода, напевно, зараз ми підемо на прогулянку у парк» Скажіть просто: «Йдемогуляти» Велика кількість слів часто перетворює мову у «шум» і дитинавтрачає ниточку розуміння. 

ПІСЛЯ СВОЇХ РЕПЛІК ЗАЛИШАЙТЕ ПАУЗУ ДЛЯ ВІДПОВІДІ СПІЛКУВАННЯ – ЦЕ ОБМІН РЕПЛІКАМИ. ВАЖЛИВО - не забувати дати дитині можливість відповісти! Дитина обов'язково почне відповідати вам, можливо, не відразу, а через безлічповторень одного і того ж. Цеможуть бути жест, подих, рух, вокализація, зміна тонусу, слово

ЯКЩО ДИТИНА ВІДПОВІЛА «НІ», НЕ РОБІТЬ З НЕЮ ТЕ, ВІД ЧОГО ВОНА ВІДМОВИЛАСЯ Встановіть чіткі правила і ситуації, в яких остаточне рішення за вами, наприклад прийом ліків під час хвороби. В інших випадках у дитини повинна бути можливість сказати «НІ». 

ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО ДИТИНИ ПО ІМЕНІ Старайтесь обрати 1-2 зручних варианти. Наприклад: Катя, Катюша, Катерина, можутьздатися дитині різними іменами!

• Перше, чомунеобхідно навчити дитину – фіксувати погляд на предметі.

• Спочатку це може бути яскравий, привабливий предмет, якийможесвітитися, але не блимати (ліхтарик, іграшка, що світиться, блискуча кулька і т.п.).

• Важливо знайти відстань і позицію, в якій дитина зможе помітити цей об'єкт.

• Коли дитинанавчилася фіксувати погляд на предметі, необхідно вчити її стежити за предметами у різнихнапрямках. Для цього повільно і з невеликою амплітудою переміщайте предмет вправо і вліво, вгору і вниз, потім по колу в різнихнапрямках.

• Додатково можна використовувати звучання (наприклад, дзвіночки швидше привернуть увагу, ніж просто блискуча кулька).

• Але на наступному етапі важливо прибрати звук, щобдитинавикористовувала саме зір.

• Не поспішайте! Прослідковування – це складна навичка, і навчання цьому може затягнутися.

• Перше, чомунеобхідно навчити дитину – фіксувати погляд на предметі.

• Спочатку це може бути яскравий, привабливий предмет, якийможесвітитися, але не блимати (ліхтарик, іграшка, що світиться, блискуча кулька і т.п.).

• Важливо знайти відстань і позицію, в якій дитина зможе помітити цей об'єкт.

• Коли дитинанавчилася фіксувати погляд на предметі, необхідно вчити її стежити за предметами у різнихнапрямках. Для цього повільно і з невеликою амплітудою переміщайте предмет вправо і вліво, вгору і вниз, потім по колу в різнихнапрямках.

• Додатково можна використовувати звучання (наприклад, дзвіночки швидше привернуть увагу, ніж просто блискуча кулька).

• Але на наступному етапі важливо прибрати звук, щобдитинавикористовувала саме зір.

• Паралельно з цим формуєтся вміння фіксувати погляд на обличчі дорослого, який спілкується з дитиною.

• Не поспішайте! Прослідковування – це складна навичка, і навчання цьому може затягнутися.

• Важливо знайти відстань і позицію, в якій дитина зможе помітити цей об'єкт.

• Коли дитинанавчилася фіксувати погляд на предметі, необхідно вчити її стежити за предметами у різнихнапрямках. Для цього повільно і з невеликою амплітудою переміщайте предмет вправо і вліво, вгору і вниз, потім по колу в різнихнапрямках.

• Додатково можна використовувати звучання (наприклад, дзвіночки швидше привернуть увагу, ніж просто блискуча кулька).

• Але на наступному етапі важливо прибрати звук, щобдитинавикористовувала саме зір.

• Паралельно з цим формуєтся вміння фіксувати погляд на обличчі дорослого, який спілкується з дитиною.

• Не поспішайте! Прослідковування – це складна навичка, і навчання цьому може затягнутися.

• Щобнавчити дитину обирати, ми пропонуємо їй два рівноцінних предмети (білий хліб і чорний, гребінець і щітку для волосся, червоні і зелені колготки, м'ячик і брязкальце) і питаємо, що вона хоче.

• Дитина повинна бути знайома з обома предметами (не можнадізнатися, чи хочеш ти шоколад, якщоніколийого не куштував).

• Пред'явивши об'єкти в поле зорудитини і назвавши їх, чекаємо реакції: дитина потягнеться до одного з них.

• На початку навчання такой вибірможе бути випадковим – як вибір може бути розцінена будь-яка активність дитини в сторону одного з предметів (подивився, зачепив рукою, потягнувся ротом і т.п.). 

• Щобнавчити дитину обирати, ми пропонуємо їй два рівноцінних предмети (білий хліб і чорний, гребінець і щітку для волосся, червоні і зелені колготки, м'ячик і брязкальце) і питаємо, що вона хоче.

• Дитина повинна бути знайома з обома предметами (не можнадізнатися, чи хочеш ти шоколад, якщоніколийого не куштував).

• Пред'явивши об'єкти в поле зорудитини і назвавши їх, чекаємо реакції: дитина потягнеться до одного з них.

• Озвучуємо її вибір: «ти обрав м'ячик, будемо грати у м'ячик ». Одночасно інший предмет забирається з поля зору.

• На початку навчання такой вибірможе бути випадковим – як вибір може бути розцінена будь-яка активність дитини в сторону одного з предметів (подивився, зачепив рукою, потягнувся ротом і т.п.). 

Дізнатися яка потреба стоїть за складною поведінкою.

Постаратися задовольнити цю потребу.

По можливості вчити дитину повідомляти про свою потребу соціально прийнятним способом

• Анкета первинного знайомства;

• Зустріч з батьками / опікунами (без присутності дитини);

• Знайомство з дитиною в звичній для неї середовищі;

• Створення щоденника спостереження за дитиною;

• Складання плану роботи з урахуванням індивідуальних особливостей дитини;

• Знайомство з командою фахівців, які працюють з дитиною, для складання єдиного маршруту розвитку дитини;

• Складання індивідуального плану супроводу з виставленими конкретними цілями.

• Анкета первинного знайомства;

• Зустріч з батьками / опікунами (без присутності дитини);

• Знайомство з дитиною в звичній для неї середовищі;

• Створення щоденника спостереження за дитиною;

• Складання плану роботи з урахуванням індивідуальних особливостей дитини;

• Складання індивідуального плану супроводу з виставленими конкретними цілями.

• Анкета первинного знайомства;

• Зустріч з батьками / опікунами (без присутності дитини);

• Знайомство з дитиною в звичній для неї середовищі;

• Створення щоденника спостереження за дитиною;

• Складання плану роботи з урахуванням індивідуальних особливостей дитини;

• Знайомство з командою фахівців, які працюють з дитиною, для складання єдиного маршруту розвитку дитини;

•орієнтація у соціальних відносинах: дорослий - дитина, педагог - учень, дитина - дитина;

•формування уявлень про себе і оточуючих людей;

•формування інтересу до навколишнього світу і вміння орієнтуватися в ньому;

•розвиток емоційної взаємодії і комунікативних навичок;

•формування навички перебування в групі дітей і дорослих;

• формування навички прийняття структури (занять, розкладу) і правил;

• розвиток здатності спілкування з іншими дітьми;

• спонукання бажання брати участь у спільній діяльності з іншими дітьми;

• навчання вираження своїх бажань, думок, рішень;

• навчання контролю свогоемоційного стану;

• формування вміння обходитися без допомоги і підтримки батьків протягом дня, вміння звертатися по допомогу до інших дорослих, приймати допомогу від інших дорослих;

• формування вміння справлятися зі стресом і дискомфортом соціально прийнятними способами;

• зниження залежності від дорослого

•орієнтація у соціальних відносинах: дорослий - дитина, педагог - учень, дитина - дитина;

•формування уявлень про себе і оточуючих людей;

•формування інтересу до навколишнього світу і вміння орієнтуватися в ньому;

• формування навички прийняття структури (занять, розкладу) і правил;

• розвиток здатності спілкування з іншими дітьми;

• спонукання бажання брати участь у спільній діяльності з іншими дітьми;

• навчання вираження своїх бажань, думок, рішень;

• навчання контролю свогоемоційного стану;

• формування вміння обходитися без допомоги і підтримки батьків протягом дня, вміння звертатися по допомогу до інших дорослих, приймати допомогу від інших дорослих;

• формування вміння справлятися зі стресом і дискомфортом соціально прийнятними способами;

• зниження залежності від дорослого