Кома при дієприслівниковому звороті та одиничному дієприслівникові

Сонце зупинившись у зеніті палить землю вогняними проміннями.

Сніг іде і сяйво розсіваючи бліде зволожує афіші і обличчя.

Працювати не покладаючи рук.

Птахи вириваючись у сизі присмерки степу не могли залітати дуже далеко і високо.

Дівчинка відвернувшись гортала сторінки підручника.

Усяка пташечка радіючи співала.

Осінній лист кружляючи тихо падає на землю.

Читати лежачи дуже шкідливо.

Бігти не чуючи ніг.

Летячи втомився сокіл.

Зорі мерехтіли падаючи.

Говорити не переводячи духу.

Музика діє на психіку людей передаючи передусім естетичну інформацію.

Арістотель навчав учнів прогулюючись разом з ними.

Жита зашелестіли піднімаючи догори свої похилені колоски

Хлопці бігли не чуючи під собою ніг.

Весняний вітер нетерпляче зітхає оббігаючи узлісся.

Степ, струснувши з себе, росу горить рівним жовтим кольором.

Вітри північні тремтять, затихаючи між кущами шипшини.

Солодкою стрілою пізній цвіт скрадаючись, приморозок ранить.

Він працював засукавши рукава.

Повідомивши про концерт учитель вийшов з класу.

Ідучи сходами я зустрів Тетяну Семенівну

А день допивши сонця келих уклався спати.

Запаливши пожежу на сході, сонце довго розмірковувало.

Летять хмаринки, летять дороги зібгавши куряву під ноги

Столітні дуби зачувши вперше стук сокири захиталися.

Почувши, хлоп’ячі голоси, з куреня вийшов дідусь.

Відомо, що мова кожного народу – явище давнє, її коріння сягає в доісторичні часи.

Запорожець умів посміятися з ворога, зі смерті, із самого себе, завжди охоче кепкував із товариша.

Людину малого зросту козаки, трошки жартуючи, називали Махинею, а великого зросту – Малютою

Слово – це символ сформованої ідеї, витвореної у великих зусиллях людини проникнути у світ природи, у саму себе.

Віхола миттю помчала в яри забравши із собою холодний вітер.

Не можна ходити по рідній землі не чаруючись виплеканою народом мовою.

Дівчинка бігла не чуючи ніг

Під’їжджаючи до села ми помітили величезну кучугуру снігу

Птахи вириваючись у сизі присмерки степу не могли залітати дуже далеко і високо

Сонце зупинившись у зеніті палить землю вогняними проміннями

Ластівка облетівши півсвіту повертається додому.

Оповідки легенди перекази про Довбуша хлопчик слухав затамувавши подих

Давно тебе мій краю я блукаючи не бачив

Місяць вийшовши горить

Вітри північні тремтять затихаючи

Біжать воркуючи струмки до повноводної ріки і там збивають жовту піну

Співають ідучи дівчата

Марійка почула прислухавшись як в кімнаті розмовляв тато.

Державний Гімн виконують стоячи.

Біля багаття обнявшись сиділи друзі.