Кочові народи степів України Х -ХІІІ ст. Крим

Вони були союзом племен, що утворився у результаті поєднання кочівників тюрків з сарматськими та угро -фінськими племенами.

Походження назви племінного союзу дослідники зв’язують з ім’ям його

першого лідера — племінного ватажка Бече. За деякими відомостями, їх

самоназва — катар.

Економічною підвалиною життя печенігів були          та кочове            .

З 915 по 1036 р. між печенігами і Руссю точилася війна з перемінним успіхом.

Поки Ярослав Мудрий не завдав їм вирішальної

        .

Остання згадка про печенігів пов’язана з їхнім походом на           у 1122 р.

На початку XI ст. на місцях проживання печенігів у східноєвропейських степах

з’являється нова хвиля кочівників — «       » (як називають їх руських літописах), «узи» — (у візантійських хроніках) або «огузи» (гузи) — (у творах східних авторів).

      вірно служили руським князям аж до першої третини XIII ст., коли це плем’я було знищене в ході монгольської навали.

Перші зіткнення з половцями для руських князів були           [вдалими, невдалими]. Однак кочівники після цього не нападали на Русь майже 20 років. Після такого тривалого терміну перемир’я розпочалася велика русько-половецька війна 1093–1117 рр., у якій руські князі                   [здобули перемогу, зазнали поразки]. Війна завершилася укладенням Володимиром Мономахом династичних шлюбів, оженивши свого сина Георгія (в майбутньому Юрія Долгорукого) з донькою, а сина Андрія - з онукою хана Тугоркана.

Завдяки «Слову про полк Ігорів» відомою подією війни з половцями став похід      р.

Найпомітніший культурний слід, який залишили половці на українських землях, — це «                 ».

Володіння Візантійської імперії у Криму окреслювались територією Боспору (колишнє Боспорське царство) і           (Корсуня) та його околиць. Степові райони Криму були опановані кочівниками. Головними заняттями мешканців візантійського Криму було              і скотарство.