"Хто під маскою" до теми Козацька Україна к.17-п.18 ст

Уклав союз із Кримським ханом, розгромив польські війська на Жовтих Водах 6 травня і під Корсунем 16 травня 1648 р.

весною 1647 р. його хутором оволодів Д. Чаплинський. Саме тоді гетьман розпочав підготовку повстання. 1647 р. подався на Запорожжя.

У січні 1648 р. обраний гетьманом Війська Запорозького та очолив Національно-визвольну війну.

Наказний гетьман Лівобережжя з ініціативи П. Дорошенко

1669 р. – підписав Глухівські статті з Московським царством

На раді 1668 р. в Новгород-Сіверському - обрано повноправним гетьманом Лівобережжя – перейшов на бік Москви

Під час національно-визвольної війни – джура, надвірний помічник Б. Хмельницького.

1659 р. Ю. Хмельницький направив мене на Запорожжя, щоб я забезпечив йому прихильність запорожців.

Завоював прихильність запорожців обіцянками, які не збирався виконувати.

1663 р. підписав із представниками царського уряду «Батуринські статті»

отримав від московського царя титул боярина й великі маєтки за проявлену поступливість

У внутрішній політиці орієнтувався на інтереси старшини та покозаченої шляхти.

Весною 1658 р. придушив повстання Мартина Пушкаря та Якова Барабаша.

Уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою

Через антигетьманські виступи зрікся булави.

Військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні (1687 – 1704) та всій Наддніпрянській Україні (1704 – 1709)

1687 – обраний Лівобережним гетьманом. Підписав Коломацькі статті, але підтримував дипломатичні відносини з багатьма європейськими монархами і приймав у Батурині іноземних послів.

1708 р. через порушення Московською державою прав і вольностей Гетьманщини уклав шведсько-український союз. Після поразки у Полтавській битві емігрував з України.

За Д. Многогрішного був чернігівським полковником, а згодом генеральним суддею

1674 р. – здійснив похід на Правобережжя проти П. Дорошенка, проголошений гетьманом по обидва береги Дніпра

Започаткував інститут «бунчукових (значкових) товаришів»

Прагнув закріпити спадковість гетьманської влади

Саме він організував і здійснив воєнний похід на Аккерман, що спричинив розпад українсько-татарського союзу та не дозволив І. Виговському скористатися результатами перемоги в Конотопській битві. Зі своїми козаками примусив І. Виговського зректися булави та зробив усе можливе, щоб вона потрапила до рук Ю. Хмельницького.

У 1676 р. після зречення влади П. Дорошенком кошовий отаман прийняв від нього клейноди гетьмана.

Влітку 1680 р. кошовий отаман, що був уже в похилому віці, занедужав і невдовзі помер на своєму хуторі Грушівка.

У 1670 р. запорожці знову обрали козака своїм кошовим. Того ж року він здійснив похід на Очаків, захопив і зруйнував турецьку фортецю на узбережжі Чорного моря.

За наказом Петра І у 1711 – 1712 рр. здійснив другий згін населення Правобережної України на Лівобережжя. Неодноразово звертався до царя із проханням про відновлення козацьких вольностей.

Після переходу гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ 6 листопада 1708 на старшинській раді в Глухові обрали гетьманом. Він очолив козацькі полки в Полтавській битві 1709 р.

Був найбільшим землевласником у Гетьманщині. Він одним із перших гетьманів почав видавати універсали, за якими козаки офіційно зобов’язувалися виконувати повинності на користь д-ви, а посполиті за подання скарги на можновладців каралися побиттям і арештом.

Перебував у найближчому оточенні Б. Хмельницького

1665 – 1676 рр. – гетьман Правобережної України

Підписав від імені Ю. Хмельницького Слободищенський трактат.

1669 р. прийняв турецький протекторат, який передбачав повну автономію Правобережної України в Османській імперії.

Створив постійне наймане піхотне військо – сердюки

Ректор Києво-Могилянської академії (1710 – 1716), згодом — віце-президент Синоду. Автор філософських праць «Духовний регламент», «Правда волі монаршої», ідеолог реформ Петра І

Після Полтавської битви 1709 р. ректор Києво-Могилянської академії виголосив довгу проповідь перед Петром I, у якій засуджував І. Мазепу й висловлював свою прихильність владі.

1663 - 1665 рр. – гетьман Правобережної України, обраний на козацькій раді в Чигирині

Прагнув об’єднати українські землі від зверхністю Речі Посполитої.

Був генеральним писарем в уряді Юрія Хмельницького

Учасник національно-визвольної війни

Один із найдосвідченіших козацьких ватажків, лідер козацького руху, полковник Фастівського козацького полку

Із кінця ХVІІ ст. перебував на Запорожжі, де швидко завоював авторитет серед козаків.

Повстання під проводом цього полковника називають - «другою хмельниччиною», або «паліївщиною», причиною, якого стала заборона урядом Речі Посполитої у 1699 р. козацтва.