Ю. Смаль "Артемкові друзі"

В міському парку

В густому лісі

У фруктовому саду

На дитячому майданчику

хлопчика

котика

павучка

батька

Йому не було з ким гратися.

Він хотів поїсти солоденького.

В нього не було оселі на зиму.

Його образили діти.

Скучав за сонечком і теплом.

зраділа

злякалася

почала кликати братика

Василько

Марійка

Артемко

мама

здивувалася

злякалася і втекла

почала сміятися з нього

не звернула уваги

погратися разом

перезимувати у них вдома

піти з ними до школи

залишитися на вулиці

Він так любить сонечко, а восени сонечко не гріє, а часто іде дощик.

Він нещодавно народився, а тепер от йому треба лягати спати.

Листячко опадає з дерев. Все навкруги стає похмурим, невеселим.

У павучка не було братиків та сестричок. Йому дуже хотілося мати велику родину.

Дівчинка з великим зеленим бантом.

Дівчинка з виразними синіми очима.

Дівчинка з довгими русявими кісками.

Дівчинка з коротенькою рудою зачіскою.

аби біля дерев було чисто.

аби підготуватися до свята Осені та зробити букет з листя.

аби діткам було цікаво порівнювати кольори та форми листочків.

аби потім скласти їх до товстої книжки, а взимку робити аплікації.

на тоненькій гілочці кущика

на жовтому кленовому листку

на старому трухлявому пеньочку

на сухій високій бадилині