Інтерактивний диктант

Проти сонця заблищали обладунки   забряжчала зброя   під копитами важко застогнала рідна земля.

Відсумувала   [,, ;]відлунала пісня на шляху    [--, ,, :]вже зникли вершники, а дід        [нічого, ,]хитаючи головою        [,, нічого]зітхнув один раз і другий        [,, нічого, ;]щось тихенько мовив до себе        [нічого, ,]а потім обернувся до мене.

  дорозі я кілька разів соло   ко засинав і прокидався. У виді    ях до мене приходила школа, а наяву сяяли високі                   осінні зорі, а за якусь мить дідусь уже вів мене в науку.

Місяць         [генген, ген-ген] перейшов на другу половину неба, коли ми приїхали         [до дому, додому]. Дід        [зсадив, ссадив] мене з воза    [--, ,, :] оглянувшись довкола на зарічанські осокори, на підсинені хати, на сонне        [нічого, ,]обведене рамками тіней        [,, нічого]подвір'я, на город, на грушу.

І ось немолодий                   чуйний голос   хапаючи за душу   почувся, злетів над давнім   умацьким шляхом, над віковими дубами, над притихлими деревами.

Через моє плече погойдувалась торбинка з книжками   на шиї метлявся мотузочком ув'язаний олівець, а       підківок моїх чобіт вибивалися іскри. І славно було мені на душі   так уже тепер не буває...

Все це        [,, нічого] накупане місячним маревом        [нічого, ,] висяювало росою, вигойдувало шелест і мінилося        [,, нічого] наче хто його потихеньку зсовував з місця.

Вітрець підколисував його великі напатлані брови і тіні під ними   підбивав їх на високе чоло   де в кожній зморшці лежать роки   нестатки, непереробна праця й непереводний піт.