Імітація НМТ. Українська мова. 1 варіант

Правильно підкреслено букви на позначення наголошених голосних у всіх словах, в рядку.

Виділена буква позначає той самий звук в усіх словах рядка.

Правил уживання великої букви у власних назвах дотримано в рядку.

Букву і треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка

Апостроф не треба писати на місці пропусків у рядку.

З дефісом потрібно писати усі слова в рядку.

Букву е треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка.

Немає орфографічних помилок у реченні

Помилково утворено слово

Потребує редагування вислів у рядку

Редагування потребує речення

Неправильно оформлено чужу мову в рядку

Прочитайте речення (цифра позначає попередній розділовий знак).

Малий,(1) сиджу біля вікна і всього боюсь Дощ пройшов,(2) і сонце засвітило. Сонечко заходило,(3) і в небі зажевріли зорі. Еверест –(4) найвища гора. На світі все знайдеш,(5) крім рідної матері. Усяка пташечка,(6) радіючи, співала.

Правильно обґрунтовано вживання розділових знаків у рядку

Лексичної помилки немає в реченні

Правильно вжито паронім у реченні

___________, мені заважає __________ папараці.

__________ нежить мене турбує, __________

Засідання комісії розпочалося __________, але шість ____________ запізнювалися.

Візитівкою виставкового стенда, розташованого в павільйоні ВДНГ, цього року ________ робот-газонокосарка: саме це диво привабило ___________ кількість відвідувачів.

Кущі смородини, __________ навесні, тішили око садівника ___________ бруньками.

Щоранку дідусь виходив на берег озера, сідав на стареньку лавочку і ловив рибу. Його старий спінінг був вірним супутником у цій справі. Він знав кожне місце, де водилася риба, і кожен раз повертався додому з уловом. Риболовля була для нього не просто хобі, а справжнім ритуалом, що приносив йому спокій і задоволення.

Поступово Марійка і Андрій почали відчувати справжню красу сільського життя. Вони зрозуміли, наскільки воно відрізняється від метушливого міського існування. Кожен день був наповнений новими відкриттями: вони побачили, як розквітають квіти на лузі, як народжуються курчата, як вечорами заграває захід сонця над озером. Все це залишило незабутні враження у їхніх сердцях.

На березі маленького озера, загубленого серед густих лісів, стояла стара хатина. Вона належала дідусю Петру, який усе своє життя провів у цьому тихому куточку природи. Хатина була дерев'яною, з маленькими віконцями і солом'яною стріхою, але мала особливий шарм. Дідусь Петро любив свою хатину і дбайливо доглядав за нею, незважаючи на свій поважний вік.

Коли настав час повертатися до міста, онуки не хотіли розлучатися з дідусем і його хатинкою. Вони пообіцяли приїжджати кожного літа і допомагати йому в усіх справах. Дідусь Петро був щасливий що його онуки так полюбили село, і з нетерпінням чекав наступної зустрічі. Це літо стало для них справжнім відкриттям і незабутньою пригодою, яка залишиться в їхній пам'яті на все життя.

Одного дня до дідуся приїхали онуки з міста – Марійка і Андрій. Вони давно мріяли провести літо в селі і дізнатися більше про життя свого старого дідуся. Петро радо зустрів їх і почав навчати всім тонкощам сільського життя. Онуки з захопленням слухали його історії про минулі часи, вчилися риболовити, збирати ягоди і гриби.

Первісний текст буде відновлено, якщо речення розташувати в послідовності, запропонованій у рядку

Щоранку дідусь виходив на берег озера, сідав на стареньку лавочку і ловив рибу. Його старий спінінг був вірним супутником у цій справі. Він знав кожне місце, де водилася риба, і кожен раз повертався додому з уловом. Риболовля була для нього не просто хобі, а справжнім ритуалом, що приносив йому спокій і задоволення.

Поступово Марійка і Андрій почали відчувати справжню красу сільського життя. Вони зрозуміли, наскільки воно відрізняється від метушливого міського існування. Кожен день був наповнений новими відкриттями: вони побачили, як розквітають квіти на лузі, як народжуються курчата, як вечорами заграває захід сонця над озером. Все це залишило незабутні враження у їхніх сердцях.

На березі маленького озера, загубленого серед густих лісів, стояла стара хатина. Вона належала дідусю Петру, який усе своє життя провів у цьому тихому куточку природи. Хатина була дерев'яною, з маленькими віконцями і солом'яною стріхою, але мала особливий шарм. Дідусь Петро любив свою хатину і дбайливо доглядав за нею, незважаючи на свій поважний вік.

Коли настав час повертатися до міста, онуки не хотіли розлучатися з дідусем і його хатинкою. Вони пообіцяли приїжджати кожного літа і допомагати йому в усіх справах. Дідусь Петро був щасливий що його онуки так полюбили село, і з нетерпінням чекав наступної зустрічі. Це літо стало для них справжнім відкриттям і незабутньою пригодою, яка залишиться в їхній пам'яті на все життя.

Одного дня до дідуся приїхали онуки з міста – Марійка і Андрій. Вони давно мріяли провести літо в селі і дізнатися більше про життя свого старого дідуся. Петро радо зустрів їх і почав навчати всім тонкощам сільського життя. Онуки з захопленням слухали його історії про минулі часи, вчилися риболовити, збирати ягоди і гриби.

Однорідні члени є в усіх абзацах, позначених в рядку

Щоранку дідусь виходив на берег озера, сідав на стареньку лавочку і ловив рибу. Його старий спінінг був вірним супутником у цій справі. Він знав кожне місце, де водилася риба, і кожен раз повертався додому з уловом. Риболовля була для нього не просто хобі, а справжнім ритуалом, що приносив йому спокій і задоволення.

Поступово Марійка і Андрій почали відчувати справжню красу сільського життя. Вони зрозуміли, наскільки воно відрізняється від метушливого міського існування. Кожен день був наповнений новими відкриттями: вони побачили, як розквітають квіти на лузі, як народжуються курчата, як вечорами заграває захід сонця над озером. Все це залишило незабутні враження у їхніх сердцях.

На березі маленького озера, загубленого серед густих лісів, стояла стара хатина. Вона належала дідусю Петру, який усе своє життя провів у цьому тихому куточку природи. Хатина була дерев'яною, з маленькими віконцями і солом'яною стріхою, але мала особливий шарм. Дідусь Петро любив свою хатину і дбайливо доглядав за нею, незважаючи на свій поважний вік.

Коли настав час повертатися до міста, онуки не хотіли розлучатися з дідусем і його хатинкою. Вони пообіцяли приїжджати кожного літа і допомагати йому в усіх справах. Дідусь Петро був щасливий що його онуки так полюбили село, і з нетерпінням чекав наступної зустрічі. Це літо стало для них справжнім відкриттям і незабутньою пригодою, яка залишиться в їхній пам'яті на все життя.

Одного дня до дідуся приїхали онуки з міста – Марійка і Андрій. Вони давно мріяли провести літо в селі і дізнатися більше про життя свого старого дідуся. Петро радо зустрів їх і почав навчати всім тонкощам сільського життя. Онуки з захопленням слухали його історії про минулі часи, вчилися риболовити, збирати ягоди і гриби.

Орфографічну помилку допущено в абзаці, позначеному

Щоранку дідусь виходив на берег озера, сідав на стареньку лавочку і ловив рибу. Його старий спінінг був вірним супутником у цій справі. Він знав кожне місце, де водилася риба, і кожен раз повертався додому з уловом. Риболовля була для нього не просто хобі, а справжнім ритуалом, що приносив йому спокій і задоволення.

Поступово Марійка і Андрій почали відчувати справжню красу сільського життя. Вони зрозуміли, наскільки воно відрізняється від метушливого міського існування. Кожен день був наповнений новими відкриттями: вони побачили, як розквітають квіти на лузі, як народжуються курчата, як вечорами заграває захід сонця над озером. Все це залишило незабутні враження у їхніх сердцях.

На березі маленького озера, загубленого серед густих лісів, стояла стара хатина. Вона належала дідусю Петру, який усе своє життя провів у цьому тихому куточку природи. Хатина була дерев'яною, з маленькими віконцями і солом'яною стріхою, але мала особливий шарм. Дідусь Петро любив свою хатину і дбайливо доглядав за нею, незважаючи на свій поважний вік.

Коли настав час повертатися до міста, онуки не хотіли розлучатися з дідусем і його хатинкою. Вони пообіцяли приїжджати кожного літа і допомагати йому в усіх справах. Дідусь Петро був щасливий що його онуки так полюбили село, і з нетерпінням чекав наступної зустрічі. Це літо стало для них справжнім відкриттям і незабутньою пригодою, яка залишиться в їхній пам'яті на все життя.

Одного дня до дідуся приїхали онуки з міста – Марійка і Андрій. Вони давно мріяли провести літо в селі і дізнатися більше про життя свого старого дідуся. Петро радо зустрів їх і почав навчати всім тонкощам сільського життя. Онуки з захопленням слухали його історії про минулі часи, вчилися риболовити, збирати ягоди і гриби.

Пунктуаційну помилку допущено в абзаці, позначеному

Щоранку дідусь виходив на берег озера, сідав на стареньку лавочку і ловив рибу. Його старий спінінг був вірним супутником у цій справі. Він знав кожне місце, де водилася риба, і кожен раз повертався додому з уловом. Риболовля була для нього не просто хобі, а справжнім ритуалом, що приносив йому спокій і задоволення.

Поступово Марійка і Андрій почали відчувати справжню красу сільського життя. Вони зрозуміли, наскільки воно відрізняється від метушливого міського існування. Кожен день був наповнений новими відкриттями: вони побачили, як розквітають квіти на лузі, як народжуються курчата, як вечорами заграває захід сонця над озером. Все це залишило незабутні враження у їхніх сердцях.

На березі маленького озера, загубленого серед густих лісів, стояла стара хатина. Вона належала дідусю Петру, який усе своє життя провів у цьому тихому куточку природи. Хатина була дерев'яною, з маленькими віконцями і солом'яною стріхою, але мала особливий шарм. Дідусь Петро любив свою хатину і дбайливо доглядав за нею, незважаючи на свій поважний вік.

Коли настав час повертатися до міста, онуки не хотіли розлучатися з дідусем і його хатинкою. Вони пообіцяли приїжджати кожного літа і допомагати йому в усіх справах. Дідусь Петро був щасливий що його онуки так полюбили село, і з нетерпінням чекав наступної зустрічі. Це літо стало для них справжнім відкриттям і незабутньою пригодою, яка залишиться в їхній пам'яті на все життя.

Одного дня до дідуся приїхали онуки з міста – Марійка і Андрій. Вони давно мріяли провести літо в селі і дізнатися більше про життя свого старого дідуся. Петро радо зустрів їх і почав навчати всім тонкощам сільського життя. Онуки з захопленням слухали його історії про минулі часи, вчилися риболовити, збирати ягоди і гриби.

Лексичну помилку допущено в абзаці, позначеному

З’ясуйте значення (1-4) кожного фразеологізму (А-Д).

З'ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

На жаль, (1)через сильний дощ (2)ми (3)не змогли піти на (4)прогулянку

Доберіть приклад речення (А-Д) до кожної умови вживання тире (1-4).

Прочитайте речення (1-4) і з'ясуйте тип (А-Д) кожного з них.

Доберіть приклад до кожного виду підрядної частини складнопідрядного речення