Ідея віротерпимості в романі. Леді Ровена та Ребекка

— О святий Якове, о ви, преподобні праотці всіх дванадцяти колін нашого племені! Чи я не втілював усіх завітів і найменших правил Мойсеєвого закону, за що ж на мене таке жорстоке нещастя? П'ятдесят цехінів одразу вирвані в мене кігтями мучителя!

— У китаєвому гаманці - сотня арабських цехінів. Своєму володареві віддай те, що його, а інше забери собі. Іди якнайшвидше! Не марнуй часу на вдячність! Будь пильним: коли підеш через місто, легко можеш втратити не лише гроші, але й життя…

— Святий Дунстане, присягаюся хрестом, може, це не єврейка, а янгол! Десять дукатів я маю від мого юного володаря та ще двадцять від цієї оздоби Сіону

...Мала прегарну жіночну фігуру й була висока, але не аж така висока, щоб це впадало в очі. Лице вона мала біле-пребіле, проте довершена форма голови й шляхетні риси обличчя не допускали до думки про безбарвність, часом поєднану з вродою занадто білолицих блондинок. Ясні блакитні очі під витончено вигнутими темними бровами, що надавали виразистості чолу, були неначе спроможні й запалювати, і власкавлювати, і наказувати, і благати...

Перед безлюдьком постав статечний воїн із густим розкучерявленим русим волоссям, орлиним носом, небесними очима, що сяяли розумом і жвавістю, і красиво окресленим ротом, відтіненим вусами темнішими, ніж волосся; вся його постава викривала сміливу й вольову людину

Самітник <...> відкинув на спину каптур і відкрив круглу, мов куля, голову людини в самому соку. Голена маківка була обрамлена вінцем жорсткого чорного волосся... Риси його обличчя не викривали ані чернечої суворості, ані аскетичної помірності. Навпаки, у нього було відкрите ясне обличчя з густими чорними бровами, чорна кучерява борода, добре окреслене чоло й такі круглі яскраво-червоні щоки, які бувають у сурмачів. Обличчя й могутня статура самітника радше свідчили про споживані ним соковиті шматки м'яса й окости, ніж про горох і боби

— Ах ти, стара собако! Я не забув, як ти нахабно тримався в галереї на арені! Хочеш — захищайся, хочеш — біжи або відкупися від бандитів, але не сподівайся від нас помочі. Якби розбійники обкрадали лише вас, глобальних грабіжників, я би вважав, що вони найчесніші люди!

— А ми ось що зробимо. — Надамо їм коней і двох людей з нашої варти, нехай проведуть їх до найближчого селища. Ми від цього не втратимо, а за допомогою вашого доброго меча, благородний <...>, та наших наймитів легко впораємося хоча б і з двома десятками пройдисвітів

— Хіба я для себе благаю вас про таку милість і ... хіба заради нещасного старого. Я знаю, що ображати й стягувати останнє з нашого народу у християн є малим гріхом, мабуть, мало не заслугою, і чи не однаково, де це чиниться — у містах, чи у пустелі, чи в чистому полі. Але я апелюю до вас заради того, хто й вам милий, і молю вас, заради цього хворого, дозвольте нам продовжувати шлях під вашою охороною. Якщо з ним станеться лихо, то й передсмертні хвилини вашого життя будуть наповнені думкою, що ви не зробили того, про що я прошу вас

— Цей літній чоловік такий слабкий і безпомічний, а дівчина така молода й миловидна. До того ж з ними тяжкохворий. Нехай вони і юдеї, але ми, як християни, не можемо залишати їх у важку хвилину. Накажіть зняти вантажі із двох мулів. Мулів можна впрягти в ноші, а старому і його дочці дати пару запасних коней

З дитинства дівчина привчилася ...

Красуня рішуче противилась ...

Свої думки і почуття вона висловлювала ...

Леді неодноразово заявляла, що ...

З раннього дитинства завдяки батькам дівчина виробила ...

Ребецці в полоні ні на що було сподіватися, окрім грубощів, ...

Приклад і повчання батька дали Ребецці ...

Іслам - ...

Віротерпимість - ...

Християнство - ...

Юдаїзм - ...