Громадська участь та свідомість

Право громадян самостійно ухвалювати всі державні рішення без участі органів влади.

Право громадян безпосередньо або через представників впливати на управління державою та брати участь у формуванні державної політики.

Право громадян брати участь лише у виборах Президента України та народних депутатів.

Право громадян контролювати виключно діяльність органів місцевого самоврядування.

Громадяни голосують на референдумі щодо важливого державного питання.

Мешканці громади беруть участь у громадських слуханнях щодо забудови території.

Громадяни підписують електронну петицію до Президента України.

Виборці обирають народних депутатів, які представлятимуть їхні інтереси в парламенті.

Українці підтвердили Акт проголошення незалежності України.

Українці обрали першого Президента незалежної України шляхом електронного голосування.

Українці ухвалили Конституцію України, закріпивши право на участь в управлінні державою.

Українці затвердили законодавчі повноваження органів місцевого самоврядування.

Референдум, оскільки він призначений для обговорення будь-яких місцевих питань.

Електронна петиція, оскільки вона автоматично зобов’язує владу реалізувати запропоновані зміни.

Громадські слухання, оскільки вони дають змогу обговорювати важливі питання місцевого значення.

Парламентські вибори, оскільки вони забезпечують безпосереднє ухвалення рішень мешканцями громади.

Петиція обов’язково має бути підтримана більшістю громадян України.

Петицію можуть подавати виключно громадські організації, а не окремі громадяни.

Для подання петиції необхідно зібрати щонайменше 25 тисяч голосів до її реєстрації.

Звернення може бути винесене на розгляд за умови збирання необхідної кількості підписів; у наведеному прикладі йдеться про 25 тисяч.

Право на звернення передбачає виключно участь у мітингах, а право на мирні зібрання — надсилання письмових скарг.

Право на звернення дає змогу подавати письмові звернення або особисто звертатися до відповідних органів і посадових осіб; право на мирні зібрання охоплює участь у зборах, мітингах, походах і демонстраціях.

Обидва права реалізуються лише через електронні петиції до органів державної влади.

Право на звернення поширюється виключно на державні органи, а право на мирні зібрання — виключно на органи місцевого самоврядування.

Стаття 38 — право на мирні зібрання; стаття 39 — право на звернення; стаття 40 — право брати участь в управлінні державними справами.

Стаття 38 — право на звернення; стаття 39 — право брати участь в управлінні державними справами; стаття 40 — право на референдум.

Стаття 38 — право брати участь в управлінні державними справами; стаття 39 — право на мирні зібрання; стаття 40 — право на звернення.

Стаття 38 — право на референдум; стаття 39 — право на звернення; стаття 40 — право на створення політичних партій.

Громадянин виконує лише особисті обов’язки, не долучаючись до суспільних ініціатив.

Громадянин стежить за політичними новинами, але не бере участі в житті своєї громади.

Громадянин підтримує державні символи, але відмовляється брати участь у розв’язанні місцевих проблем.

Громадяни об’єднуються для захисту довкілля, протидії корупції та захисту власних прав, організовуючи суспільні ініціативи.

Це здатність суспільства уникати будь-яких конфліктів завдяки відмові від публічного обговорення проблем.

Це здатність людей і спільнот спільно та відповідально діяти в умовах кризи чи небезпеки, зберігати вірність демократичним цінностям і національним інтересам.

Це готовність громадян підтримувати будь-які рішення влади заради суспільної єдності.

Це здатність держави забезпечувати безпеку виключно силами правоохоронних органів та військових.

Поширювати неперевірені повідомлення, якщо вони відповідають особистим переконанням.

Уникати будь-яких суспільно-політичних дискусій, щоб не допустити суперечок.

Перевіряти інформацію, протидіяти маніпуляціям, аргументовано обстоювати власну позицію та поважати права інших.

Відмовитися від власної думки й беззастережно приймати найпоширенішу позицію в суспільстві.

Повага до державних символів пов’язана з історичною пам’яттю, знанням історії боротьби українців за свободу та усвідомленням значення державності.

Повага до державних символів вичерпується дотриманням формальних церемоній і не пов’язана з історичною пам’яттю.

Знання історії має значення лише для професійних істориків, тоді як громадянська позиція формується незалежно від минулого.

Державні символи відображають виключно повноваження органів влади, а не національну ідентичність і суверенітет.

Конституційні права звільняють громадян від обов’язку дотримуватися законів, якщо вони діють в інтересах суспільства.

Громадянська стійкість передбачає безумовне підпорядкування будь-яким вимогам, навіть якщо вони суперечать законам.

Відповідальне громадянство обмежується участю у виборах і не потребує повсякденної правомірної поведінки.

Дотримання Конституції та законів, повага до прав інших, відповідальна поведінка й участь у демократичних процедурах є основою відповідального громадянства.