Граматична основа речення (контрольна робота)

Біля двору стояло декілька возів із зерном.

У березні біля озера сіла велика зграя лелек.

Посеред неба гнеться на південь Чумацький Шлях.

Надвечір подув холодний північний вітер і пригнав хмари.

По той бік річки росли два дуби, могутні й крислаті.

На тлі молодої березини гаптувались чорні гілки соснини.

Лягали над рікою тужливі крики чайок.

На небі засвічувалися поодинокі зорі.

Пішов Максим із Галею вуличкою, не оглядаючись на голоси.

Кільканадцять пострілів відбилось у хвилях і полягло по берегах.

А по той бік річки раз у раз лунали постріли мисливців.

Часом здіймалася в повітря зграйка сполоханих качок.

Молодість здатна творити несподіване й неймовірне.

Словом і піснею буду славити нашу родину.

Протилежний берег озера був порожній.

Журавлиний клекіт ставав усе виразнішим

Сагайдак знову фокуси викидає.

Лівий берег річки був темний від густих гаїв.

Ранкова роса починає тремтіти срібним туманцем.

Осінь прийшла на посірілі поля та золотаві ліси.

Я хочу бачити світ розплющеними очима.

Будуть вік стояти біля броду посивілі верби-матері.

Між людьми чесними зубів не продавай (не смійся).

Український степ по-своєму чарівний і величний.

Колоски пшениці наче золото.

То кремінь а не чоловік.

3 книгою жити з добром дружити.

Слово не значок не символ.

Усі ми люди вільні з козацького роду.

Земля мов казка.

Зневажить мову мамину біда.

Лиш любов як у серці багнет.

Ліс осінній це диво правдиве.

Ми не безліч стандартних «я».

Промені як вії сонячних очей.

Ця книга моя.

Ми самотні в безмежжі.

Верба мов чорний покруч ікебани.

Мова то перлина душі.

Потрощений камінь уже не граніт.

Ми власники сплюндрованих святинь.

Миттєвості життя неповторні.

Моє серце не камінь.

Час добрий лікар.

Час не наша власність.

Шість у квадраті тридцять шість.

Очі немов два озерця.

Перші кроки завжди найважчі.