Головні й другорядні члени речення

Дорога ліворуч була зруйнована.

Порожня бочка завжди гучить.

Молоді зелені деревця милували око.

Знання - це наше багатство.

Ми чисті перед совістю.

Минуле в нашій пам'яті живе.

Вовк і лічене бере.

Після втікачів лишилося згасаюче вогнище.

Наука і труд добрі плоди дають.

Ти не спиняй думок крилатих.

Мене ліси здоров'ям напували.

Холодні осінні тумани клубочаться вгорі.

У великій продовгуватій світлиці за столом сиділи троє.

Людині бійся душу ошукать.

Опівночі айстри в саду розцвіли.

Степові простори заповнені піснями дівчат.

Низько летять над землею темні хмари.

Схилилися над сонною водою беріз плакучих довгі віти.

При дорозі соняшники зацвітають сонячно.

Бажання творити допомогло йому досягти небувалого успіху.

Знадвору веранду обплітав дикий виноград.

А за вікном на квіти впали рясні роси.

Для нас у ріднім краю навіть дим солодкий.

Весна захлиналася буйним цвітом вишень.

Він чудово володів мистецтвом розповідати.

Людина приходить у життя для щастя.

Тільки зелена низька озимина нагадувала про осінь.

Бити байдики - це дуже нудна справа.

Любить людей мене навчила мати.

На ще ясному й теплому небі вже виткнулися перші зорі.

Заради майбуття треба об'єднати наші зусилля.

Картинками старих дитячих книг здається далеч.

Я нерозлучний з рідною землею.

Короткий осінній день схиляв свою жовтогарячу голову.

Тільки манить ввечері дорога у казковий загадковий світ.

Циферблат наріжного годинника хуртовина снігом замела.

Людина без пам’яті – перекотиполе на бурхливих вітрах часу.

Біло-оранжеві метелики сиділи на очеретяній стеблині.

Вірним орієнтиром наших предків був Чумацький Шлях.

Щастя потрібно шукати не в тридев'ятому царстві, а поруч.

Я хочу в пісню колискову вернутися бодай на мить.

Жити щасливо мусить кожна людина.

Тихий краплистий дощ застав людей серед поля.

Символом мудрості стало ім'я Григорія Сковороди.

Над пишними садами зоріє осіннє небо.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала...

Промені сонця раптово виглянули з-за хмари.

Любить свій край - це для народу жити.