Головні члени речення. Тире між підметом і присудком

Під ноги чужинцям гостинно сипали квіти.

Земними плодами під зорями зоріє людини подвиг.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.

Мені поля задумано шептали свої ніким не співані пісні.

Вийшли з хати батько й мати в садок погуляти.

Не пішов би я з ганьбою шукать ганьби на чужині.

Звичай фарбувати яйця на Великдень існує давно.

Весна ледачого не любить, вона проворного голубить.

Коли б злодійством збагачувались, миша стала б мільйонеркою.

Скільки б ворона не купалась, а гускою вона не стане.

Дідусь уже занадто старий, щоб ставати до коси.

Зв'яжися з дурнем, то й сам дурнем станеш.

Печаль моя щаслива і гірка.

У морі чисті ми і душами високі.

Небо високе дарує нам радість.

Вона була схвильована, мов сад.

Я хочу сказати серцем вистраждане слово.

Обрій почала огортати все гучніша темрява.

Осляча голова мусить думати не менше за конячу.

Розпрягайте, хлопці, коні та лягайте спочивать.

Землю рідну, кревну і багату, будемо з тобою боронить.

Зоря на небі рожева вже починала займатись.

Принаймні хоч гордині ніхто не сміє збавити людині.

Я квітку не можу зірвати, бо їй, як людині, болить.

Я син простого лісоруба.

Музика це мова почуттів.

Дев'ять мінус чотири п'ять.

Травень вічний єретик.

Егоїзм першопричина раку душі.

Душа моя переповнена радістю.

Пісня і праця великі дві сили.

Грати словом долею грати.

Доросла пам'ять то уже не слайди.

Марудна справа жити без баталій.

Нікчемність рідна сестра підлості.

Ніч наче озеро в берегах неба.

Кров людська не водиця.

Зрадити душу найнижче рабство.

Люстра електрична душа орхідей.

Природа наймудріший співрозмовник.

Серж Лифар зірка світової величини.

Диплом без праці пустенька цяця.

Кров не вода, а серце не камінь.

Коровай то щедрість нив.

Творчість завжди мрійна і тривожна.

Я твій товариш друг дитячих літ.

Пізнать себе то школа нелегка.

Вода холодна чиста снігова.