Головні члени речення: підмет і присудок

Кожен з нас любов свою зберіг від зради, від зневаги і від стужі.

Край неба жеврів рожевим вогнем.

Вони стріляти першими почнуть.

Багато справ ще у моєї долі

Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі.

Сто різних справ кричало на папері.

Нехай увійдуть у хату чистота і спокій.

Замовкли всі, ніхто й не ворухнеться

Я зайва людям на своїй землі.

Вітер був сильний.

Писар Виговський сидів над листами поточними.

Дід перестав грати.

На погребні любив спати дід.

Орися була дівчина красива.

Це було літом.

Я сміялася довго.

Дуби поважні, а ясен, клен і явір гордовиті.

І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі.

Багато справ ще у моєї долі.

Запобігти лихові не можна було.

Ні, я хочу крізь сльози сміятись.

Тепер я не можу без тебе прожити й хвилини.

Любить людей мене навчила мати.

Я втомлена, як квіти восени.

Друзі просили дівчину заспівати.

Невеликії три літа марно пролетіло.

День був ясний, теплий, весняний.

Життя здавалося тоді вічно щасливим.

Десять років пролетіли, як один день.

Більшість присутніх погодилися з пропозицією.

Оті три сосни нагадували про батька.

Стара верба віти похилили до води.

Книги - це змога погомоніти з людиною через тисячоліття.

Я люблю тишу очима цілувати.

Мені осіння ніч короткою здається.

Зоря на небі рожева вже почала займатися.

Уміти спілкуватися - це велика сила.

Прохання відповідати вивело його із забуття.

Любов до тебе могла б перемогти.

Озеро Світязь є найбільшим в Україні.

кожен стає

кожен стає поетом

стає поетом