Гетьманство І. Виговського. Розкол Гетьманщини. Андрусівське перемир’я

Гетьман Правобережної України, молодший син Богдана Хмельницького. Постать доби Руїни, яка відзначалася слабкою волею, частими змінами політичної орієнтації (між Москвою, Польщею та Туреччиною) та нездатністю втримати єдність держави.

Став гетьманом Правобережної України (1663–1665) після зречення Юрія Хмельниького, шляхтич, талановитий дипломат і освічений політик, який проводив пропольську політику. Намагався стабілізувати ситуацію, але через жорстокість та орієнтацію на Річ Посполиту втратив підтримку населення, зрекся булави та помер у вигнанні.

Гетьман Лівобережної України (1663–1668), кошовий отаман Запорозької Січі. Прийшов до влади завдяки популізму та підтримці Москви, підписав Московські статті (1665), значно обмеживши автономію Гетьманщини. Через зраду національних інтересів та розчарування козаків був убитий ними під час повстання.

Наказний гетьман Лівобережної України (1660–1663), переяславський полковник, державний діяч часів Руїни. Представник козацької старшини, прихильник міцної гетьманської влади та союзу з Москвою. Програв боротьбу за булаву Івану Брюховецькому на «Чорній раді» та був страчений