Газообмін у легенях і тканинах

До складу атмосферного повітря входить майже 21 % азоту, близько 79 % кисню, приблизно 0,03 % вуглекислого газу, невелика кількість водяної пари та інертних газів.

Вуглекислий газ переходить в альвеолярне повітря завдяки різниці між його напруженням у артеріальній крові і тиском в альвеолярному повітрі

Дифузія - це проникнення газоподібної чи розчиненої речовини в іншу при їхньому безпосередньому стиканні або через проникну для них перетинку за наявності різниці тиску або напруження між ними.

Аквалангісти, опускаючись на кожні 10 м в глибину, відчувають зміну тиску середовища, який зростає на 8 атм.

Основна функція легень - це забезпечення газообміну між атмосферним повітрям і кров’ю.

Тиск кисню в альвеолярному повітрі менший ніж у венозній крові, то згідно з основним законом дифузії кисень з альвеолярного повітря потрапляє крізь стінки альвеол та стінки капілярів у кров.

Збагачена киснем венозна кров по великому колу кровообігу від серця надходить у капіляри, розміщені у всіх тканинах.

Унаслідок процесів окиснення у клітинах збільшується вміст вуглекислого газу.

Альпіністи, піднімаючись на висоту, відчувають зміни в самопочутті через зменшення концентрації кисню в крові - це гіпоксія, що супроводжується задухою, а також можлива кровотеча з носа, запаморочення, нудота, серцева недостатність, а це вже ознаки морської хвороби.

Завдяки змінам частоти і глибини дихання в альвеолах підтримується відносно стабільний склад газів.

Повітря, яке видихається, називають видихуваним. Його склад порівняно з вдихуваним інший: кількість у ньому кисню знижується, а вуглекислого газу збільшується.

Завдяки дифузії кисень через стінки капілярів легко переходить у тканинну рідину, з якої проникає в клітини, де відразу вступає в реакції окиснення органічних речовин.