Фізика-10. СТВ

Розташувати хронологічно передумови виникнення спеціальної теорії відносності:

Принцип відносності був вперше сформульований             [Ейнштейном, Галілеєм, Ньютоном, Арістотелем].

Відкидаючи застарілу концепцію руху Аристотеля,          [Ейнштейн, Галілей, Ньютон] стверджував, що рух, принаймні рівномірний та прямолінійний, відбувається «відносно чогось», і немає ніякої абсолютної системи відліку, відносно якої можна було б відштовхуватись в проведенні фізичних вимірювань.

Галілей сформулював певний набір перетворень, які дозволяли переходити між системами відліку, та отримали назву                        [перетворень Галілея, перетворень Ньютона, перетворень Ейнштейна, глобальних перетворень].

Галілей також сформулював                    [закон руху, п'ять законів руху, три закони руху].

Після Галілея був Ньютон, який зменшив перелік перетворень, які дозволяли переходити між системами відліку, з                          [з п'яти до двох законів, п'яти до трьох законів, з п'яти до одного закону, з трьох до двох законів, з трьох до одного закону].

Закони Ньютона добре працювали для матеріальних тіл, але залишалась проблема —             [температура, світло].

Ньютон вірив, що світло є «корпускулярним», тобто складається з частинок, але пізніше фізики зрозуміли, що адекватнішим поясненням природи світла є модель            [поперечних, поздовжніх] хвиль.

Аналогічно тому, як           [механічні, світлові] хвилі розповсюджуються в певному середовищі, так           [механічні, світлові] хвилі повинні були мати його для свого розповсюдження. Це гіпотетичне середовище отримало назву «світлового ефіру».

"Світловий ефір" повинен був би мати дещо незвичні властивості, зокрема бути надзвичайно                              [майже невагомим і непомітним, жорстким] - для того, щоб забезпечити світлові таку велику швидкість, і в той же самий час бути                              [жорстким, майже невагомим і непомітним], адже інакше Земля повинна була б при русі відчувати його протидію.

Ідея ефіру була в якомусь розумінні відродженням ідеї              [абсолютної, стаціонарної] системи відліку —              [абсолютної, стаціонарної] відносно ефіру.

Завданням           [Ейнштейна, Лоренца, Ньютона] було виведення правил перетворення, яке запропонував          [Ейнштейн, Лоренц, Ньютон], із фундаментальних закономірностей без урахування існування ефіру.

У спеціальній теорії відносності формули перетворень           [Лоренца, Піфагора, Ейнштейна] виводяться просто з основ геометрії та теореми           [Лоренца, Піфагора, Ейнштейна].

Оригінальна спеціальна теорія відносності була опублікована в праці «До електродинаміки тіл, що рухаються» -      [1910, 1905, 1915] рік .

Термін «відносність» був запропонований                      [Альбертом Ейнштейном, Максом Планком, Хендріком Лоренцем] для визначення процесів зміни фізичних законів для спостерігачів, які рухаються один відносно одного.

Спеціальна теорія відносності зосереджується на дослідженні поведінки об'єктів та спостерігачів (              [інерціальних, будь-яких] систем відліку), які зостаються в спокої або рухаються з постійною швидкістю.

В цьому випадку говорять, що спостерігач перебуває в            [інерційній, будь-якій] системі відліку.

Зміни геометричних розмірів та швидкості плину часу в системах різних спостерігачів можуть бути порівняні за допомогою перетворень          [Лоренца, Галілея, Ньютона, Піфагора].

Одним із постулатів спеціальної теорії відносності є принцип відносності. Вказати ті твердження, які відносяться виключно до принципу відносності:

Одним із постулатів спеціальної теорії відносності є принцип інваріантності швидкості світла. Вказати ті твердження, які відносяться виключно до принципу інваріантності швидкості світла:

Вказати ті твердження спеціальної теорії відносності, які відносяться як до принципу інваріантності швидкості світла, так і до принципу відносності:

Утворити постулати спеціальної теорії відносності.

В                 [будь-яких, усіх інерційних] системах відліку фізичні процеси відбуваються однаково.

Швидкість світла у вакуумі             [залежить, не залежить] від руху джерела або приймача і          [різна, однакова] в усіх напрямах.

Утворити наслідки спеціальної теорії відносності:

Наслідком спеціальної теорії відносності є принцип                                 [причинності, відносності, інваріантності швидкості світла].

Будь-яка інформація         [не може, може] передаватися зі швидкістю, що перевищувала б швидкість світла у вакуумі, інакше завжди знайшлася б система відліку, в якій наслідок передував би причині.

Оскільки фізичні тіла           [можуть, не можуть] рухатися зі швидкістю, більшою за швидкість світла, при наближенні до швидкості світла енергія будь-якого масивного тіла                     [суттєво зменшується, необмежено зростає].

Спеціальна теорія відносності базується на перетвореннях Лоренца, вимагаючи, щоб будь-яка фізична теорія була              [інваріантною, варіативною] щодо цих перетворень.

Співвіднести формули та їх призначення:

У спеціальній теорії відносності (СТВ) розглядаються рухи тіл в інерціальних системах відліку зі швидкостями,                        [які суттєво більші від, що наближаються, які суттєво менші від] швидкості поширення світла в вакуумі.

Механіка таких рухів називається ще                 [релятивістською, класичною] механікою.

В спеціальній теорії відносності (СТВ) простір і час      [є, не є] абсолютними, незалежними один від одного і від матеріальних об’єктів.

Простір і час            [не, нерозривно] зв’язані з матерією й її рухом.

В основі СТВ лежать перетворення         [Ньютона, Лоренца, Галілея], з яких випливає відносність відстаней і проміжків часу, а також з’являється можливість одержати релятивістський закон додавання швидкостей, залежність маси тіла від швидкості його руху відносно інерціальних систем відліку.

                        [Хвильова оптика, Релятивістська механіка, Кінематика, Релятивістська статика] - це розділ фізики, який вивчає рух тіл зі швидкостями, близькими до швидкості тіл у вакуумі.

Вибрати правильне твердження:

Вказати, як залежить час від збільшення швидкості руху системи відліку:

Вказати, як залежать лінійні розміри тіла від збільшення швидкості системи відліку:

Хто вперше експериментально встановив, що швидкість світла не залежить від руху тіл, що його випромінюють?

Вказати, що є результатом створення спеціальної теорії відносності:

Вказати правильне твердження:

Вибрати твердження, що належать до постулатів спеціальної теорії відносності:

Вибрати величини, які не змінюються при переході від однієї інерціальної системи відліку до іншої інерціальної системи відліку в спеціальній теорії відносності: