Економічне життя українського села й міста в другій половині XVI — першій половині XVII ст. Ч.1

Який документ 1557 року регулював поземельні відносини у Великому князівстві Литовському?

Що таке фільварок?

Яка форма примусової праці селян поширилася в фільваркових господарствах?

Яке право надавало містам самоврядування і звільняло їх від феодальної залежності?

Орган міського самоврядування, що здійснював адміністративно-судові функції в містах з Магдебурзьким правом, називався:

Об'єднання ремісників однієї або кількох споріднених спеціальностей називалося:

Яке місто, згідно з текстом, мало цех столярів, заснований у 1585 році?

Що було основною формою щоденної міської торгівлі?

Назвіть основну відмінність між фільварковим господарством та традиційним селянським.

Які два типи торгівлі існували в містах, окрім ярмаркової?

Назвіть три товари, які експортувалися з українських земель.

Які два органи міського самоврядування (окрім магістрату) діяли в містах з Магдебурзьким правом?

Прочитайте уривок із тексту про запровадження «Устави на волоки» (1557 р.) і поясніть, яку площу становила одна волока та як вона вплинула на обов'язки селян. У чому полягала головна мета цього документа для держави та шляхти?

Із середини XVI ст. система фільваркового господарства поширилася на більшості територій, що перебували у складі Великого князівства Литовського. У 1557 р. було прийнято правовий документ — «Устава на волоки», згідно з яким усі землі Великого князівства Литовського поділялися на ділянки площею 19,5 га — волоки. Найкращими орними землями володіли держава та шляхта. Решту земель віддавали в користування селянам (переважно тягловим), за що їх зобов’язували відпрацьовувати два дні на тиждень на панщині (переважно у фільварку). Деякі селяни орендували землю в сусідніх селах, бідніші родини брали волоку на 2 або 3 дворища, щоб спільними зусиллями сплачувати ренту.

Використовуючи текст параграфа, порівняйте традиційний копний суд (суд сільської громади) та вотчинний суд, яким його поступово замінили землевласники. Яка головна причина зміни судочинства в українському селі другої половини XVI — першої половини XVII ст.?

Сільська громада обирала також власний суд. Його називали копним, і складався він із копних суддів — мужів. Члени громади підкорялися спільним правилам, існували кругова порука, колективна відповідальність за порядок і правопорушення тощо. В українських землях Прикарпаття і Карпат села послуговувалися волоським звичаєвим і німецьким правом. За волоським правом сільська громада могла розпоряджатися землею й розподіляти повинності між селянами. Очолював поселення староста, якого вибирали селяни. Кілька сіл (як у приватних, так і в королівських маєтках) об’єднувались у більші адміністративні одиниці — крайни на чолі з крайником. Виборні представники сіл однієї крайни збиралися двічі на рік на віче (збори), де обговорювали важливі для селян питання. У XVI — першій половині XVII ст. процес втручання в життя селян із боку правлячої верхівки посилився. Землевласники систематично обмежували сільське самоврядування. Найактивніше цей процес відбувався на територіях, підпорядкованих Королівству Польському. Магнати й шляхта підкуповували сільських очільників і посилювали залежність селян. До згортання селянського самоврядування призвело і створення фільварків, надання сіл та волостей у володіння окремим володарям. Поступово, з переходом землі громад у власність землевласників, копний суд було замінено на суд вотчинний.