Джек Лондон "Жага до життя". Варіант 2

Подорожньому було все одно, куди йти, аби йти по рівному місцю. Яке одне бажання володіло ним:

Муки голоду вже притупилися. А що найбільше дошкуляло подорожнього:

Подорожній зловив кілька пічкурів і з'їв їх. Їсти йому не хотілося, але він знав, що це потрібно. Для чого потрібно:

Що поступово залишав подорожній в тундрі:

«Одного разу його привело в себе видовище, від якого він тут же ледь не впав непритомний! .. Перед ним стояв кінь ...» Ким насправді виявився кінь:

Чим закінчилася зустріч подорожнього з ведмедем:

«Ось це принаймні не здається», - подумав подорожній». Що ж він побачив:

«Йому було все одно. По суті, він перестав будь-що відчувати і хвилюватися». Але що ще гнало його вперед?

Яка була реакція подорожнього, коли він побачив обгризені кістки, все, що залишилося від Білла:

Хто вийшов переможцем в останній сутичці вовка і людини:

На китобійному судні «Бедфорд» людина зі сльозами розповідав, хто він такий і що йому довелося пережити. Він був при здоровому глузді, але відчував ненависть до всіх, хто сидів за столом. Чому?

Врятований товстішав з кожним днем... Вчені оглянули його ліжко. Воно було набито сухарями… У всіх кутах були сухарі. Однак людина була в здоровому глузді. Що вчені сказали про це: