Джек Лондон "Рудий вовк"

Через його будову тіла, розміри, хвіст, здичавілість.

Через колір хутра та позбивані до крові лапи..

Через те, що нікого не підпускав до себе, гарчав, ошкірівши ікла.

Через те, що мав хижацькі наміри і з'їв кролика .

Два роки.

Цілий рік

Півтора року.

Півроку.

З дітьми зав'язував дружні стосунки і захищав їх.

Лащився, виляв хвостом,брав з рук їжу.

Ошкірювався, погрозливо гарчав, не дозволяв себе гладити.

Добрими, мудрими, терплячими, щиросердними.

Винахідливими, рішучими, спостережливими, забудькуватими.

Імпульсивними, хитрими, щасливими, жадібними.

Чоловік місіс Джонсон.

Брат місіс Джонсон, який працює на півночі.Він є справжнім господарем Рудого.

Прихильник поезії Уолта і давній його товариш.

Він змалку звик до морозів, роботи, нестатків. Працював у запрягу з п'ятьох собак. Через гарячкуватість господаря втік від нього.

Минулого в нього не було.Історія його життя починалася від Медж і Уолта.

Він був найкращим собакою у запрягу в Клондайку. Звик до морозу, роботи, до всякого лиха. Його ще маленьким вигодовували згущеним молоком.

Три.

П'ять.

Чотири.

Його паща ощирилася, трюхцем підбіг до незнайомця, обнюхав його руки і лизнув їх язиком.

Пес крутився, лащився і радісно гавкав.

Гарчав, тримався на відстані, наче чогось боявся.

Напав на нього, вкусив та повалив на землю.

Йому було незручно назвати дорогу ціну.

Він хотів, щоб його собака був щасливим, а тому сам би вибрав собі господаря.

Він був вдячний подружжю, що вони полюбили Рудого і надали йому житло.

Він був розгублений, просив допомоги, виявляв болісну нерішучість і показував свою неспроможність вибрати когось одного.

Він був збентежений. Скавучав, важко дихав і з благанням просив допомоги. Жодного з хазяїв він боявся втратити. Але очі його були там, де завертала стежка.

Він швидко без вагань прийняв рішення і подався услід "незнайомцю". Адже спогади дитинства взяли над ним верх. Він вже не йшов, він мчав вперед.

Що вони дуже полюбили Рудого і будуть сумувати за ним.

Рудий і так обморозив кінчики вух, тому клімат без снігу йому більше підійде.

У них він ніколи не чутиме хльоскоту батога і не думатиме про їжу

Він зважив на те, що Скіф його годував і виховував змалку.

Він любив Скіфа більше, ніж Медж і Уолта.

Він не міг жити без того, до чого звик в дитинстві.