Динамічні процеси в малій групі

Для них характерна вибірковість.  Вони  реагують на  вплив  групи й погоджуються  з  її думкою,  якщо  вона відповідає дійсному стану справ, і відкидають її, якщо вона не відповідає  загальнолюдським  цінностям. Завдяки таким людям найчастіше

Реалізуються прогресивні нововведення, діють сили суспільних перетворень

здатні успішно протистояти тиску групи, діяти по-своєму

відрізняються тим, що змінюють свою поведінку в напрямку групового тиску, тобто погоджуються з вимогами групи, оскільки мають  потребу в схваленні  й  підтримці або  відчувають  тривогу й недостатньо вірять у себе.

Група людей, об'єднаних спільною діяльністю. Задані ззовні  цілі, способи  й  види діяльності  прийняті членами   групи.  Починає   формуватися   групова структура      й    розвиватися            групова    динаміка.

З'являються  спільні  інтереси групи  з  урахуванням інтересів кожного,   групові норми,   розвивається неформальна  структура  групи на  основі  симпатій і антипатій.   З'являються   перші  спроби   лідерства.

Виникає первинна міжособистісна інтеграція    

Група  функціонує  в  основному в  інструментальній площині.   Добре  розвинена   структура   ділових відносин; члени групи орієнтовані на співробітництво в  рішенні  цільових питань.  Сформовані  процеси

лідерства  й   конкуренції,   чітка  структура.   Поява внутрішньо групової моралі            

Група незнайомих людей, які опинилися в один і той самий  час  на одній  території.  Кожний член  групи переслідує   свою  індивідуальну   мету.   Спільна діяльність відсутня. Структура групи або відсутня, або вона  вкрай  примітивна. Спілкування  короткочасне, поверхове й ситуативне. Приклад: невеликий натовп, черга, пасажири вагона метрополітену й т.п.

Цілісна  й  відособлена група  людей,  що працюють для   досягнення   загальних  цілей   і   одержують результат  спільної діяльності,  який  є не  тільки матеріальним, але й надає задоволення від участі в

ній. З'являються: орієнтація на експресивну сферу; емоційна ідентифікація членів групи із групою; почуття «ми»;    групові   еталони    й    норми;   внутрішня згуртованість , сумісність, лояльність по відношенню один  до одного  Група  орієнтована на  себе,  свої внутрішні відносини

Група,   що   характеризується   гіперавтономією,замкнутістю, закритістю, ізольованістю від інших груп. Вона починає протиставляти себе іншим групам, задовольняти свої потреби й інтереси за всяку ціну: за рахунок інтересів членів своєї групи,     за рахунок інтересів інших груп. Члени групи змушені повністю підкорятися жорсткій груповій моралі, відмовившись від  власних   індивідуальних   інтересів.  У   групі

переважають ефекти            групового      егоїзму           й фаворитизму.   

Формальна група, що має назву, ззовні задану мету й структуру. Основне заняття - спілкування, тобто знайомство членів  групи  один з  одним,  із цілями, способами й умовами майбутньої спільної діяльності.

Поки тільки  це  й поєднує  її  членів. Приклад:  група першокурсників у перший день занять.

Вища  стадія розвитку  групи.  Широка кооперація  з іншими соціальними групами;       внутрішня згуртованість,   кооперованість   в  інструментальній сфері.

- Колектив. У колективі працює конфліктна особистість 

- Колектив. Новий керівник, був призначений зі сторони, а у колективі був свій гідний претендент на цю посаду.

Група(мікрогрупа). Низька професійна підготовка лідера.

Початок відкритої конфліктної взаємодії

Вирішення конфлікту

Розвиток відкритого конфлікту

Усвідомлення конфліктної ситуації

– один з процесів організації й управління малою соціальною групою, який сприяє досягненню групових цілей в оптимальні терміни та з оптимальним ефектом.

– індивід, на якого офіційно покладені функції управління і організації діяльності в групі (установі, фірмі та ін.).

– здійснюваний індивідом чи колективним суб’єктом соціально-психологічний вплив на інших людей з метою структурування дій та відносин у групі (організації).

– наділений найбільшим ціннісним потенціалом індивід, який має провідний вплив у групі.

Вважає лідерство продуктом ситуації. Згідно з цими уявленнями, розв’язання завдань і спілкування у різних ситуаціях групового життя виводить на передній план конкретних індивідів, які переважають інших хоча б за однією якістю.

Ця теорія сформувалася на основі узагальнення напрацювань у межах попередніх підходів. Лідерство вона тлумачить як процес організації міжособистісних стосунків у групі, вважаючи лідером суб’єкта управління цим процесом.

На думку його представників, лідером стає людина, яка дотримується певного стилю поведінки.

Концентруючи свою увагу на вроджених якостях лідера, доводить, що ним може бути особа з певними особистісними якостями (сукупністю певних психологічних рис).