Диктант з української мови для учнів 8 класу

Рідне слово

Мова народу            [-, немає тире] кращий, що ні        [разом, окремо]коли не в’яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя.

Покоління народу проходять одне за одним, але результати життя кожного покоління залишаються в мові           [тире, двокрапка] в спадщину потомкам. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одно велике історичне живе ціле. Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства більш не        [окремо, разом]стерпного, як те, що хоче відібрати в народу спадщину, створену незчисле    [н, нн]ними поколіннями його віджилих предків. Але якщо людська душа здригається перед убивством однієї недовгові чної людини, то що ж пови    [нн, н]на б почувати вона, зазіхаючи на життя багатовікової історичної особистості народу — цього найбільшого з усіх створінь Божих на землі?

Вивчаюч   [і, и] рідну мову, дитина п                 [', немає апострофу]є духовне життя й силу з рідної груді рідного слова. Воно пояснює їй природу, як не міг би пояснити її жоден природознавець, воно знайомить її з суспільством, як не міг би ознайомити жоден історик. Воно                         [подвоєння букви В, немає подвоєння букви В]водить її в народну поезію, як не міг би ввести жоден естетик. Слово      [кома, тире]нарешті, дає такі логічні поняття й філософські погляди, яких      [кома, тире] звичайно, не міг би дати дитині жоден філосо   [ф, в].