ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ. ПІДМЕТ

На лузі зібралося чимало чорногузів.

Кілька листочків, кружляючи, злетіли на землю.

На полях уже відцвіли соняшники.

Бабине літо висіло по віттях, як прядиво.

Біля двору стояло декілька возів із зерном.

У березні біля озера сіла велика зграя лелек.

Посеред неба гнеться на південь Чумацький Шлях.

Надвечір подув холодний північний вітер і пригнав хмари.

Перелітаючи через річку, один із птахів почав відставати.

Ахіллесова п’ята – це фразеологізм.

Над стеблиною вже тремтить крилами темно-синя бабка.

Дві хмароньки пливли кудись в убранні золотім.

Знову розрізала навпіл небо сліпуча блискавиця.

Батько із сином вийшли в сад збирати яблука.

Обабіч по схилах гір розсипалися отари кіз.

Від того співу кільканадцятеро собак на околиці завило.

«Мудра дівчина» – українська народна казка.

Чимало гостей уже й порозходилось.

Над хатою широко розкинула своє гілля тополя.

Із-за Десни поверталася череда корів.

Над річкою лягає потужний гудок пароплава.

«У ржі на межі» – календарно-обрядова пісня.

Віти верби злегка погойдувалися над річкою.

Поміж хмарами світилося цятками прозоре небо.

По той бік річки росли два дуби, могутні й крислаті.

На тлі молодої березини гаптувались чорні гілки соснини.

Лягали над рікою тужливі крики чайок.

На небі засвічувалися поодинокі зорі.

Із-за сільських садів підводився багряний, як красоля, місяць.

Густі лози, немов вінок, обрамляли собою берег.

Де-не-де стрічались невеличкі гаї та переліски.

По лугу ходить табун коней.

Морський прибій гнав зеленаві хвилі аж до сизої Десни.

Перед вікнами багряними кущами горіла красоля.

І кожна з квіток, здавалося, хотіла зазирнути до хати.

Крізь вікна пробивалося тьмяне світло.

Чебрець та м’ята сповняли хату приємними пахощами.

На всьому вже відчувалося дихання осені.

Із заходу на схід пливли хмари, сірі, навальні.

Хтось із присутніх голосно зітхнув і заговорив.

З озера знялися дві качки й швидко зникли.

Південний Буг бере свій початок на Хмельниччині.

Кілька човнів злегка погойдувались на воді.

Усі ми родом із дитинства.

Пішов Максим із Галею вуличкою, не оглядаючись на голоси.

Кільканадцять пострілів відбилось у хвилях і полягло по берегах.

А по той бік річки раз у раз лунали постріли мисливців.

Часом здіймалася в повітря зграйка сполоханих качок.