Другорядні члени речення

А Від козаччини до Чорнобиля — усе українське життя стає епосом.

Б Колись велика ріка Конка сьогодні стала річкою.

В Весна — художник дуже знаменитий.

Г Нашу індивідуальність створює пам’ять.

Д Митець — створіння примхливе й складне.

А Час не помічають не тільки щасливі, а й безсмертні

Б Література справді спроможна сприяти розвиткові людини.

В Істинно вільна людина ні над ким не прагнутиме панувати.

Г Тільки із страждання виникає здатність перейнятися болем ближнього.

Д Художник по суті дуже беззахисний перед свинцевим лицем обставин.

А Творчість завжди мрійна і тривожна.

Б Якою красивою є людина в праці.

В Усі ми дужі дружбою своєю.

Г Спадають млосно вечори липневі.

Д Тиха вода завжди глибока.

А Наше життя — бурхливий океан.

Б Роки життя не владні над тобою.

В Стрижку наголо в нас називають солдатською.

Г Світло сонця розлилося по всьому степу.

Д Клен напроти кидав тінь на грядки.

А То не хмара — біла пташка хмарою спустилась над царем тим.

Б Розкіш царів меркне перед мистецькими шедеврами геніїв.

В Не мати царя в голові — означає діяти нерозсудливо.

Г За царя не бачили часом і сухаря.

Д Крути не верти — царем не будеш.

А Теплий туман налив балку по вінця.

Б Жити лише для розваг, для гри в ніщо — це аморально.

В У ресторанах світу популярна наша котлета по-київськи.

Г Команда з Одеси перемогла вже на останньому етапі.

Д Ще назва є, а річки вже немає.

зайшла дівчина-санітарка, дійшли до гори Говерла

це було на острові Цейлон, летить на крилах-парусах

побіг заєць-русак, виступив учитель-хімік

милувався Світязь озером, заплакав хлопчик-малюк

Лондон-місто, місто Житомир, тополі-сторожі

Голка-риба, завод-велетень, Іван-син

брат-художник, американка-бабуся, полин-трава

Дністер ріка, льон-довгунець, жук-короїд

Спомин був як блискавка.

Він жив як сир у маслі.

Хлопці говорили зовсім як дорослі.

Світ складний як сніжинка кожна.

Мов зачарований. стоїть Бахчисарай.

Такі, як він, і не мають права бути щасливими.

Важко дійти порозуміння, якщо співрозмовник упертий, як осел.

Верба як трава лугова: ти її покоси, а вона знову буде рости.

Зранку в мене була зустріч.

Мені вдалося до Києва дійти.

Хлопчик зростав коло діброви.

Кличе мати вечеряти.

Повний місяць умиває молоде своє обличчя.

Сонце яскраве за небокрай сідає.

Його кашель чув увесь куток.

Зникла змія серед латаття.