Друга Світова війна. Воєнні дії з червня 1941 до кінця 1942 рр. Особливості окупаційного режиму і руху Опору. Голокост

на Даугавпілс, Псков, Ленінград для захоплення Прибалтики та портів на Балтиці

 по флангах радянських військ у районі Бєлостока, щоб об’єднатися в районі Мінська і наступати на Москву

 в Західній Україні , щоб продовжити наступ на Київ, Харків, Донбас і Крим

Низький морально-психологічний стан радянських військ і частини цивільного населення

Погане управління військами

Пряма вказівка частини вищого військового командування приєднатися до наступу противника

Вище керівництво країни припустилось стратегічних прорахунків

За кількісними показниками Червоній армії не було рівних — лише за танками й літаками вона переважала майже вдвічі Німеччину, Японію, Італію, Румунію та Фінляндію, разом узяті

На    червень    1941    р.    в    сухопутних    військах    бракувало    за    штатом    66    900    командирів,    а    некомплект    в    авіаційних    підрозділах    становив    33    %.    Із    733    вищих    командирів    —    від    комбрига    до    Маршала    Радянського    Союзу    —    репресовано    579

 На сході мобілізація відбувалася без ускладнень

Впродовж перших днів війни біля військкоматів збиралися натовпи громадян, які вимагали відправити їх на фронт, але в міру стрімкого німецького наступу патріотичне піднесення, що охопило міську молодь, почало сходити нанівець

При наступі німецьких військ на Київ

При наступі під Оршею, Рогачовим, Вітебськом, Смоленськом

При наступі німецько-румунських військ на Одесу

Під Черніговом

Під Полтавою

Під  Харковом

Подія,коли 8 листопада 1942 р. союзний флот висадив у портах Марокко й Алжиру десант під командуванням американського генерала Д. Ейзенхауера, а потім завдякийого допомозі  талійсько-німецькі війська навесні 1943 р. втратили майже всю територію  Лівії, а 13 травня після шести місяців боїв італійсько-німецькі частини капітулювали в Тунісі і Північна Африка була відвойована союзниками

Би́тва за Британію  — бомбові та ракетні нальоти Люфтваффе на міста Великої Британії та бої за домінування у повітряному просторі Великої Британії, між Люфтваффе Німеччини та Королівськими Повітряними Силами (КПС) Великої Британії,що відбулась у період від 10 липня до 31 жовтня 1940

Подія , що сталася 7 грудня 1941: японська авіація і підводний флот атакували американську військову базу Перл-Харбор на гавайському острові Оаху, що стало приводом для вступу США у війну

Так окупанти називали свій режим, який характеризувався відмовою мільйонам людей та цілим народам у праві на життя, розподілі людства на «повноцінні» та «неповноцінні раси»; надання німцям — «справжнім арійцям» — права на панування над іншими народами

Злочинні плани нацистів щодо народів Центральної та Східної Європи , які розкривалися в  інструкціях про ставлення до радянських військовополонених та інших документах. У директиві Гітлера цинічно наголошувалося, що за дії, спрямовані проти «ворожих осіб» на радянській території, не буде жодного покарання, «навіть якщо ці дії є військовим злочином…». Нацисти вважали слов’ян «нижчою расою», щодо них розробили програму поневолення, знищення національної еліти, онімечення та депортації

План винищення  євреїв, яких поневолювачі звинувачували у підриві німецьких національних традицій, німецької державності й основ економічного життя німецької нації

Так окупанти незивали свій режим, який характеризувався відмовою мільйонам людей та цілим народам у праві на життя, розподілі людства на «повноцінні» та «неповноцінні раси»; надання німцям — «справжнім арійцям» — права на панування над іншими народами

Злочинні плани нацистів щодо народів Центральної та Східної Європи , які розкривалися в  інструкціях про ставлення до радянських військовополонених та інших документах. У директиві Гітлера цинічно наголошувалося, що за дії, спрямовані проти «ворожих осіб» на радянській території, не буде жодного покарання, «навіть якщо ці дії є військовим злочином…». Нацисти вважали слов’ян «нижчою расою», щодо них розробили програму поневолення, знищення національної еліти, онімечення та депортації

План винищення  євреїв, яких поневолювачі звинувачували у підриві німецьких національних традицій, німецької державності й основ економічного життя німецької нації

Жоден уряд з жодної з держав світу не надавала допомоги євреям, які намагалися втекти з нацистського пекла

 Митрополит Андрей Шептицький організував рятування більше 150 євреїв у греко-католицьких монастирях в Західній Україні

Громадяни Польщі, Голландії, Франції, України та багатьох інших країн, ризикуючи своїм життям, врятували життя багатьом євреям. У сучасному Ізраїлі їх називають Праведниками народів світу

Фінляндія не виконала вимоги гітлерівців видати євреїв — жителів країни

Для багатьох народів Європи та Азії, позбавлених власної державності, з’явилась надія на створення власних держав через участь у складі збройних сил воюючих країн — чи то Німеччини, чи то СРСР або Британії

 Воєнні успіхи нацистської Німеччини в Європі схиляли деяких «національних лідерів» і пересічних громадян до «співробітництва з переможцями»

Подія, що відбулась1 січня 1942 р., коли у Вашингтоні представники чотирьох великих держав — СРСР, США, Великої Британії та Китаю, а також 22 інших країни — підписали Декларацію Об’єднаних Націй, де містилося зобов’язання залучити всі сили та ресурси проти тих країн фашистсько-мілітаристського блоку, з якими країни, що підписали Декларацію, перебували в стані війни. 

Деякі представники народів СРСР схильні були вбачати в Німеччині, з її високою культурою, організованістю, порядком, союзника у боротьбі проти більшовицької політики

Замах на життя радника німецького посольства в Парижі Е. фон Рата, здійснений 17-річним польським євреєм Г. Гриншпаном, який прагнув у такий спосіб помститися за зло, заподіяне нацистами його батькам

  Організовані єврейські погроми, що були здійснені за наказом міністра пропаганди Й. Геббельса і керівництва НСДАП 9–10 листопада 1938 р. у Німеччині, коли загони есесівців і групи нацистів нападали на єврейські будинки, грабували, калічили й убивали представників єврейства 

Символ єврейського Опору - повстання у Варшавському гетто. Створена тут Єврейська бойова організація придбала невелику кількість зброї, організувала підпільне виготовлення ручних гранат і бомб. 18 січня 1943 р. підпільники зчинили гітлерівцям відкритий збройний опір і не дозволили відправити на знищення чергову партію в’язнів гетто. 19 квітня, застосовуючи артилерію і бронемашини, нацисти розпочали планомірну ліквідацію гетто, що тривало до 16 травня 1943 р

У вересні 1940 — січні 1941 рр. зірвався німецький наступ, італійське командування   перекинуло в Північну Африку, у Тріполі, експедиційний корпус Е. Роммеля-- згодом у Єгипет терміново перекидали резерви для британської армії-- 8-ма армія під командуванням генерала Б. Монтгомері 23 жовтня 1942 р. перейшла в наступ під Ель-Аламейном та розгромила угруповання Роммеля. Згодом союзний флот висадив у портах Марокко й Алжиру десант під командуванням американського генерала Д. Ейзенхауера і 13 травня 1943 р. після шести місяців боїв італійсько-німецькі частини капітулювали в Тунісі. Північна Африка була відвойована союзниками.
 

У вересні 1940 — січні 1941 рр. зірвався італійський наступ, німецьке командування  перекинуло в Північну Африку, у Тріполі, експедиційний корпус Е. Роммеля-- згодом у Єгипет терміново перекидали резерви для британської армії. 8-ма армія під командуванням генерала Б. Монтгомері 23 жовтня 1942 р. перейшла в наступ під Ель-Аламейном та розгромила угруповання Роммеля. 8 листопада 1942 р. союзний флот висадив у портах Марокко й Алжиру десант під командуванням американського генерала Д. Ейзенхауера і 13 травня 1943 р. після шести місяців боїв італійсько-німецькі частини капітулювали в Тунісі. Північна Африка була відвойована союзниками.

У вересні 1940 — січні 1941 рр. зірвався італійський наступ, німецьке командування  перекинуло в Північну Африку, у Тріполі, експедиційний корпус Е. Роммеля-- згодом у Єгипет терміново перекидали резерви для американської армії. 8-ма армія під командуванням генерала Б. Монтгомері 23 жовтня 1942 р. перейшла в наступ під Ель-Аламейном та розгромила угруповання Роммеля. 8 листопада 1942 р. союзний флот висадив у портах Марокко й Алжиру десант під командуванням військових сил британської армії  генерала Д. Ейзенхауера і 13 травня 1943 р. після шести місяців боїв італійсько-німецькі частини капітулювали в Тунісі. Північна Африка була відвойована союзниками.