Дієприкметник. Розділові знаки

Денис          [кома, без коми] пригрiтий весняним сонцем          [кома, без коми] та закритий рудим картузиком          [кома, без коми] спав на заднiй пiдводi.

Вибілений сонцем          [кома, без коми] пісок радував моє око.

Степ у цю пору          [кома, без коми] весь залитий сонцем          [кома, без коми] огорнутий голубими димками весняних випарiв          [кома, без коми] навiває на людину вiковiчне почуття          [кома, без коми] ще бiльшої жадоби до життя.

За простим столом          [кома, без коми] нiчим             [не покритим, непокритим]
i залитим чорнилом          [кома, без коми] сидiв лисий чоловiк.

Заквітчані й закосичені          [кома, без коми] ми швиденько закінчили роботу та побігли додому.

Припорошенi бiлим снiгом          [кома, без коми] хати стояли мiж тинами.

Підчеплена до стелі          [кома, без коми]тяглася труба просто до кімнати.

Голодний і розчарований          [кома, без коми] він мляво простував додому.

В його пам'ятi виринув          [кома, без коми] давно вже забутий епiзод          [кома, без коми] бачений ним колись          [кома, без коми] на одному з вокзалiв пiвдня.

Степан переступив поріг          [кома, без коми] і побачив зелений диван          [кома, без коми] та          [кома, без коми] застелену килимом          [кома, без коми] підлогу.

Наснажена життям          [кома, без коми] весела йтиме гроза.

Місяцями погноблені          [кома, без коми] тіла виходили з в’язниці.