Дієприкметник

особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією;

особлива незмінювана форма дієслова, що означає додаткову дію;

самостійна частина мови, що виражає дію предмета або стан.

зраділий, милий, розумний;

червоніючий, промоклий, повний;

розплтений, працюючий, пожовтілий.

-ен-, -н-, -т-;

-л-;

-уч-, -юч-, -ач-, -яч-.

від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів;

від основи неозначеної форми неперехідних дієслів доконаного виду;

від основи неозначеної форми перехідних дієслів.

теперішнього часу;

майбутнього часу;

минулого часу

яку виконує сам предмет;

яку виконує над ним інший предмет;

яка переходить на інший предмет.

дієприкметник з будь-яким словом;

дієприкметник з означуваним словом;

дієприкметник разом із залежними від нього словами.

завжди;

якщо стоїть після означуваного слова;

якщо стоїть перед означуваного слова.

Шумлять жита, оновлене село у воду видивляється з узгір’я;

Постарілий і посивілий стояв він перед дочкою;

А вже на відпочилім небокраї прекрасний розгортається пожар.

Лише мох вкриває оте віковічне, ніким не займане каміння;

На березі хвилястої Десни стояло місто, оповите в сни;

На лугах ще трава не кошена, у полях красуються жита.

Легенький вітерець колише (не)скошені трави;

Скільки сягало око, жевріли маки на луках, ніким (не)сіяні, але радуючи всіх;

Через усю Вербівку стеляться скупі городи та левади, (не)огорожені ніким тинами

греча..ий, незрівня..ий, качи..ий;

занепокоє..ий, бажа..ий, спале..ий;

здоров'..ий, височе..ий, дерев’я..ий.