Діагностичне тестування з української мови 9 клас

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском.

Білі червоні рожеві айстри ростуть на городі.

Свіже вологе повітря сповнене весняної сили.

Густий вечірній туман опустився на луки.

Теплі погожі дні дарують людям радість.

А Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Б Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

В А весілля в нашої донечки буде пишне людне та багате.

Г Хай тобі стелиться біла дорога та зелено вруняться обабіч жита.

Д Верби понахилялися до мене та й шепочуть довгастими листочками.

Однорідні

Неоднорідні

Відокремлена прикладка

Відокремлене означення

Відокремлена обставина

Відокремлений додаток

Відокремлена прикладка

Відокремлене означення

Відокремлена обставина

Відокремлений додаток

Відокремлена прикладка

Відокремлене означення

Відокремлена обставина

Відокремлений додаток

Відокремлений додаток

Відокремлена прикладка

Відокремлене означення

Відокремлена обставина

Сінешні й хатні двері були відчинені.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Скрізь червоно: на небі, на узгір'ях, на горі.

Пісенний світ розпочинається з маминої колисанки.

Живи Україно живи для краси…

Щастя завжди треба виборювати.

Отже, що тут багато говорити і сперечатися.

Звісно, хлопцям не було чого боятися.

Відступати нам, по-перше, пізно, а , по-друге, немає підстав.

головним;

другорядним;

жодним.

Поїдемо поговорити з лісом.

Любить людей мене навчила мати.

Україні, її люду я хочу служити.

Давня пісня буде будити спогади.

Слово дивний витвір людини.

Лиш боротись значить жить.

Велика мужність мати крила.

Світ як калейдоскоп вражень.

Хтось наче наслав туман на ліс, і на сад, і на нашу хату.

Сонце було ласкавим до води й дерев, квітів і дівочої краси.

В’ється стежка по долині та ховається в гаю.

Пташеня силувалося вилетіти з гнізда та ще не змогло.

Усе навкруги і трави і дерева і кущі наче завмерло.

Надворі повсюди лежала роса на траві на листі на квітах.

Чарівний світ пливе переді мною сині води білі піски хати.

Місто гори поле гай річка усе зникло немов у казці.

Здається вічністю буття маленька мить.

Мені осіння ніч короткою здається.

Здається надворі вже справжня весна.

Здається що серед поля колос хитається.

Квіти омиті холодними росами розтулюють повіки.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

Розтривожений вітрами дуб не міг заснути до ранку.

1

2

3

4