Діагностична робрта з теми " Відокремлені члени речення"

Нікого тут нема, крім мене й господині. (М. Рильський)

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні. (Панас Мирний)

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий. (Нар. творч.)

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої. (О. Гончар)

Довкола розкошують некошені і нетолочені бур’яни.

Ще здалеку заманячили на дорозі сани зазеленіла присипана снігом ялинка.

До княжої світлиці ввели Богуна міцно зв’язаного сирівцями.

Мене до тебе принесе з паперу зроблений літак.

Вимочені й підпалені сонцем стерні зчорніли.

Я впізнав у ньому лелеку званого ще гайстром чи бузьком.

У її руці погойдується кимсь напакована торбинка.

Затягнута скалками вода була схожа на застигле блакитне шумовиння.

Поверхня заводей оточених з берегів напівусохлим комишем і очеретом пастельна гола.

Мур побілений вапном огороджує просторе подвір’я.

У сутінках Шептало розгледів віз вантажений картоплею.

Потоцький якось довідався про розставлену йому козацьку пастку.

Явори й долини залила імла і, несміливі й кволі, встали зорі.

Мокрі, стомлені, але радісно усміхнені ми входимо в ліс.

Двічі тяжко поранений раз майже вбитий, він аж тоді в степу повірив, що вцілів.

Нависло низько хмар глухе склепіння, і, шурхаючи крилами об них, летять чайки.

Як справжній митець, Галина Кальченко вміла захоплюватись, природною була її глибока схвильованість перед виявами людської мужності… .

Життя – як ріка.

Школа – як неспокійний гомінкий вулик: гуде, шумить, сповнений дитячим галасом.

Як представник радикальної партії І.Франко багато роз’їжджав по Галичині.

А пісня наростаючи пливла над берегом.

Сад нахиливши срібні віти пісні пташині пригадав.

Піратський танк мчав палаючи.

Край річки ставши на плотину рибалка вудочку закинув.

Обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії.

Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав.

Ми зустріли веселу дівчинку яка бігла доріжкою.

На місто насувалася хмара важка чорна схожа на велетня.

Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав.

Солов’ї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна

Старий Дніпро, розливши плесо сиве, ген-ген в спокійнім мареві дріма.

Ніжні зорі, білі, непрозорі, спадали з неба.

Світла ніч стояла над горами. Чиста, прозора, вона просвічувала наскрізь.

Старий Дніпро, розливши плесо сиве, ген-ген в спокійнім мареві дріма.

Дніпро, велична ріка мого дитинства, несе свої могутні хвилі у Чорне море.

Усяка пташечка, радіючи, співала.

Дуже красиві давні міста України, особливо Київ і Львів.

Нам, зодчим, вдячна за труди земля.

Солов’ї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна.

Старий Дніпро, розливши плесо сиве, ген-ген в спокійнім мареві дріма.

Скроплений живлющою росою, росток пробився на безмежжі нив.

А дуб стоїть незламно, незважаючи ні на що.

Усяка пташечка, радіючи, співала.